Німеччина
Основний закон
Глава 1
Дехто вважає, що бог створив світ заради людського племені. Проте такий хід думок принижує мавп, - точніше, наших з мавпами спільних пращурів. Адже ці тварі доклали чимало зусиль, аби стати на ноги, позбутися хвоста і зайвого оволосіння, розвинути навички, необхідні, щоб правити соплемінниками і диктувати їм свою волю,
- диктаторів не слід недооцінювати -
це добре усвідомили німці, бо за тисячолітню їхню історію чимало вождів, імператорів, фюрерів вели їх до величі і на смерть... Тож після розгрому у світовій війні - коли за згодою окупантів настав час на руїнах Третього Райху розбудовувати нову німецьку державу, її засновники добре поміркували, як влаштувати в країні так, щоби людям в ній добре жилося, щоб честолюбці з амбіціями не перетворювали життя спільноти на жах, щоби влада трудилась на користь народу, щоби біля керма опинялась непересічна особистість, але новини не перетворювалися на безмірне звеличення її видатної постаті, аби визнання достоїнств очільника не призвело до сліпого та беззастережного поклоніння... бо заповідано в Книзі: не зроби кумира собі, не поклоняйся і не служи йому... одже багато, дуже багато над чим було розмислити німцям, результати їх роздумів зафіксовано в Основному законі,
- німецькою Grundgesetz -
перша стаття якого з урочистістю проголошує:
Людська гідність є недоторканною. Її повага та захист є обов'язком усіх державних органів.
Оце і є головне, що треба засвоїти з цієї невеличкої книжечки, це і є основний сенс.
* * * * *
Стаття 20 Основного закону декларує фундаментальні принципи, на яких грунтується порядок в німецькій державі.
В бездоганних з точки зору права формулюваннях, з надзвичайною чіткістю, з ясністю, аби було зрозуміло всім, раз і назавжди встановлено:
Німеччина є демократією і це значить, що тільки народ - джерело влади, саме німецький народ шляхом виборів або референдумів вирішує, яку політику слід проводити у країні.
Німеччина є країною загального добробуту і це значить, що держава забезпечує максимальну справедливість.
Німеччиною править закон і це значить, що законодавча влада обумовлена конституційним ладом, а виконавча й судова - законом та правосуддям.
Німеччина є республікою, тобто ніхто інший, - тільки народ обирає тих, хто певний час буде керувати країною, і (трохи далі) Німеччина є федерацією, вона складається з федеральних земель, усі справи й завдання держави розподіляються між землями та федеральним урядом.
і насамкінець головне: "Усі німці мають право чинити опір будь-кому, хто намагається скасувати цей Ordnung (порядок), якщо немає інших засобів захисту"... Адже Ordnung - найвище за все.
Nota Bene: "Раз і назавжди" - то не фігура мови. Будь-який пункт Основного закону можна змінити двома третинами голосів депутатів Рейхстагу... будь-який, окрім статті 1 та статті 20, а також положень, де йдеться про поділ Федерації на землі і їх участь у законодавстві - ці пункти неможливо змінити ніколи, це вічні статті.
* * * * *
Як приймали Основний закон
Не зроби кумира собі, не вбивай, не чини перелюбу... Дехто вважає, що бог надиктував людству закон, за яким треба жити. Проте такий хід думок оминає правдиві стежки: десять заповідей адресувалися виключно обраному народу, усіма іншими племенами Господь нехтував, тож скільки не викарбовуй на пряжках Gott mit uns це не наблизить тебе до бога,
- ні тебе, ні твою Батьківщину -
Історія переконує: окрім скрижалей, треба мати ще й клепку у голові, аби шлях тріумфів не закінчився катастрофою. 1 вересня 1948 року в Бонні зібралась Парламентська Рада Німеччини - шістдесят один чоловік та чотири жінки. На руїнах Третього Райху, на територіях, які після війни дістались західним окупаційним державам, - з дозволу і під наглядом окупантів - їм належало заснувати нову Німеччину: демократичну і добре упорядковану.
А втім і таку, що зберігає сталість. Щоби за красивими гаслами та деклараціями не втратити землі, які загарбав СРСР. Саме тому, аби унеможливити ймовірний розділ країни, аби недолугою фразою не закріпити навіки її статус, і розробляли не Конституцію, а Основний закон, підкреслюючи тимчасовий його характер.
Робота, де кожне слово має вагу. Де кожна кома має свою цінність.
8 травня 1949 року - в річницю капітуляції Вермахта, після палких дебатів - Парламентська Рада прийняла проект Основного закону (53 голоси - "за", 12 голосів - "проти"). 12 травня 1949 року військові губернатори американської, британської та французької окупаційних адміністрацій з несуттєвими застереженнями схвалили та узгодили документ. З вісімнадцятого до двадцять першого травня відбулось голосування за Grundgesetz у федеральних землях, на яких він мав попервах діяти. Десять земель закон прийняли. Баварський ландтаг голосував проти, однак окремою резолюцію зазначив, що як дві третини земель закон ратифікують, то й вони підкоряться волі народу.
23 травня 1949 року на урочистім засіданні Парламентської Ради її президент Аденауер підписав Основний закон. Як врешті решт і усі депутати, окрім двох комуністів, що склали непримиренну, хоча й не дуже говірку опозицію. В кінці того ж дня закон вступив в дію, почалася нова глава в насиченій подіями історії німців, - назва цієї глави Bundesrepublik Deutschland.
