Німеччина
Про Президента і Федеральні Збори
Глава 7
Іудеї втекли з єгипетського полону, їх поводир отримав закон від бога, здобув титул святого і врешті решт вивів поневолений свій народ туди, де земля стікає медом і молоком, - в оазу серед пустель.
А от німці ніколи не знали рабства.
Їхні пращури – самі собі закон; з власної волі ходили вони у походи і вели їх вожді, амбітні й засліплені гордощами честолюбці, яким тільки б ото полоскотати подвигами свій гонор.
Століттями тривала експансія: на схід, на захід - усюди - неспинним потоком рухалися звитяжці германського племені;
мечем прорубаючи шлях свій, встеляючи шлях свій трупами, йшли і підкорювали народи,
- або ж вирізали тих, хто не схиляв голови, -
І, кров'ю здобувши право володаря, ширили увсебіч свої землі сини германського племені,
і славетні їхні вожді натягали на себе корони,
і,
були часи,
ніхто - геть ніхто на європейських теренах - не міг зрівнятися з німцями в силі та величі.
Однак на довгій дистанції всякий раз все закінчувалося катастрофою, руйнувались імперії, розсипалися в пил Райхи: перший, другий, третій...
Тож, будучи за своєю природою людьми вельми кмітливими, німці нарешті збагнули: забагато влади в руках однієї персони завдає їх країні непоправної шкоди. Тому, коли після другої світової війни прийшов час відтворювати державність, батьки й матері ФРН дуже добре поміркували і ретельно внормували це досить складне питання:
Сьогоднішня Німеччина - чи не єдина в світі держава, де перша особа нічого не вирішує. До повноважень цієї особи відноситься презентувати свою улюблену Батьківщину, казати красні промови, зустрічати поважних гостей або ж самому їхати в гості, підписувати міжнародні угоди та федеральні закони, які безперервно приносять йому усілякі клерки, висувати на розгляд парламенту кандидатури канцлера, затверджувати на посадах тих дойстойників, що мають стати очільниками або ж міністрами уряду ФРН, федеральними суддями, службовцями відповідних рівнів, офіцерами та унтер-офіцерами,
а також звільняти зазначених вище персон.
І це ж
- мусимо визнати -
тільки верхівка айсбергу повсякденних клопотів пана, посада якого офіційно називається Президент.
Бо є ще акредитиція іноземних послів, і помилування в'язнів, і... Іронія долі полягає в тому, що Bundespräsident є лише виконавцем рішень, які приймаються іншими органами влади. Серйознішими політичними повноваженнями він володіє тільки за виняткових обставин. Однак дійсно серйозні кризи - тьху, тьху, тьху, - допоки оминають Німеччину. Тому пан Президент зазвичай чи-то приймає гостей, чи-то сам їде у гості. Або ж невтомно підписує стоси паперів, що носять і носять йому клерки. Для плідної високоякісної роботи Президент має дві резиденції: одну в Берліні (палаці Бельвю), іншу в Бонні (вілла Хаммершмідт). Також в нього є офіс, - приблизно двісті сорок різного роду помічників.
Федеральні збори
Федеральні збори (Bundesversammlung) - це конституційний державний орган, чиєю єдиною, але вельми важливою задачею є обрання Президента. Формуються збори з усіх членів Бундестага, а також з рівнозначної їх числу кількості депутатів від шістнадцяти федеральних земель, яких обирають тамтешні парламенти (Ландтаги, Палата представників Берліна, Бюргершафти Гамбурга й Бремена). Скільки саме делегатів на збори має відрядити кожна земля залежить від кількості її населення - громадян Німеччини. Тож коли підходить час виборів люди, що тямлять у методі Сент-Лаге
- є такі фахівці в уряді -
виконують розрахунки, публічно інформують суспільство про результати своїх обчислень, а далі вже справа земель (їхніх парламентів): чи з політиків скласти списки, чи може включити в число кандидатів якихось спортсменів. Потім у земельних парламентах відбувається голосування. З тих достойників, що їх включено в списки, обирається визначена кількість депутатів, за необхідності проводиться жеребкування (серед тих, хто отримав однакову кількість голосів) і кращі з найкращих, тобто належним чином обрані представники, купляють квитки і кудись їдуть,
- наприклад, в Берлін -
де до них приєднуються не менш поважні жінки та чоловіки (депутати Бундестага) і відповідно до ретельно прописаних процедур обирають Федерального Президента.
Відбуваються вибори раз на п'ять років або протягом 30 днів з моменту дострокового припинення повноважень діючого Президента. Місце проведення Bundesversammlung законодавство не вказує - збори проводились і в Бонні в Залі Бетховена, і в павільйоні Берлінського виставкового комплексу, і в Рейстазі... крайнього разу збирались у Paul-Löbe-Haus (Берлін).
При оформленні сторінки використані фото Almira Kljuco та Ansgar Koreng.