Бундесрат
що це таке
Глава 5
Почнемо здаля.
Відтоді, коли встеливши свої шляхи горами трупів, франки підкорили майже усю Європу і їх король Карл Великий оголосив себе імператором, минуло лише декілька десятиліть, а три рідні брати, три онуки славетного завойовника, вже поділили поміж собою дідусів спадок, і це був початок розбудови нинішньої Німеччини.
Адже при всій повазі до персони, обтяженої імператорськими регаліями, реальною владою в тому ж таки Східному Франкському королівстві були місцеві еліти; фактично держава складалась з напівнезалежних герцогств, які утворилися на територіях, що з давніх давен населялися різними германськими племенами,
- їхні назви: Саксонія, Баварія, Франконія, Швабія та Тюрингія -
І, якщо в зародку державотворення нам би вистачило пальців однієї руки, аби порахувати осередки розгнузданого, мало чим обмеженого самоправства, то вже невдовзі для цього діла нам знадобився би цілий ліс рук.
Бо плодючі німецькі аристократки досить вправно вагітніли, не раз, і не два даруючи радість батьківства своїм пихатим чоловікам. А це ж окрім щастя, ще й клопіт родині: кожну донечку віддай заміж з посагом, гідним імені; розподіли між синами маєтність... І дрібнилися, зменшувалися предківські набутки, маліли до розмірів крихітної пилинки. І знов, і знов доводилось лицарям сідлати коней та відправлятися у похід, аби мечем здобути собі шмат території,
відрізати кавалок землі у слов'янина або ж свого брата-сусіда...
Однак, ясна річ, справа не у вражаючій тогочасній фертильності, не в непомірних амбіціях місцевих володарів: причина тотальної тутешньої роздробленості - в відсутності могутнього ворога, перед чиєю міццю німецькі князі мусили б згрудитись довкіл якоїсь фігури. Напроти: вони самі були грізною силою, війна була їх повсякденням, звичаєм і способом вести діла. Ці хлопці ні в кого не питали дозволу застосувати зброю і на своїй землі завжди були суверенами; відвіку тут діяло правило: що здобуто в бою - то твоє! В чотирнадцятому столітті закон - Золота булла (1356 рік) - лише зафіксував існуючий здавна порядок: саме князі носії влади, найвпливовіші з них обирають, кому носити корону,
- вінець імператора Священної Римської імперії -
Серед цих головних в державі рішал - чотири світські курфюрста і три виборщика-архієпископа,
що, звісно, не випадково:
мудрістю та молитвами чимало добра прибрали до рук своїх слуги божі... Мабуть, ні для кого не новина, що в середні віки на теренах нинішньої Німеччини церква була найзаможнішим землевласником, а єпископи та абати вважались територіальними суверенами, хай би їх адміністративна влада і не далеко виходила за межі стін монастирів.
Додамо факт існування імперських міст, громади яких сплачували податки безпосередньо в імперську казну, а не в скарбниці місцевих феодалів, а також багатьох Freien Städten, - вільних міст, які у запеклій боротьбі із володарями здобули привілей самоврядування та право тратити кошти на власний розсуд, і ми побачимо не країну, а клаптикову ковдру,
строкатий вітраж, вправлений замість шибки в вікно старовинного замку,
і коли на зламі епох в те вікно прилетів камінь, пущений рукою бешкетника, і посипалось долу скло, ми, як безпристрасні спостерігачі з майбутнього, не вбачаємо в тому дріб'язку на підлозі уламків великого Райху,
ми зримо маленькі держави, яких обставини позбавили чогось необов'язкового і надлишкового,
не опори конструкції, а опереткового героя,
кажучи прямо, шута.
Бешкетником ми назвали Наполеона. Адже саме на його вимогу Франц II зрікся титулу імператора Священної Римської імперії, тисячолітній Райх став пилом на чоботах корсиканського вискочки, ватаг французів струсив сей пил зі своїх підошов і відправився далі шляхом слави і величі,
- адже був він з тих діячів, що ніколи не зупиняються -
тож покоритель сплюндрованої імперії довів до путя німецьку секулярізацію та медіатизацію, зменшивши кількість держав германського кореня з приблизно трьох сотень до приблизно шести десятків, зліпив з них Рейнський союз, рекрутував вояків і на чолі гігантської армії пішов у похід на Схід, де й закотилась зірка Наполеона, і котилась, і падала долу, аж допоки сей честолюбець не здох в страшних корчах у вигнанні, - хай вовік не згасне про нього пам'ять.
Переможці Наполеона з'їхалися на конгрес і без поспіху обговорили майбутнє. Наслідками цих розмов став Німецький союз, досить штучне і нестійке утворення. Згодом германські держави збилися в купу довкола Пруссії, - спочатку в Північнонімецький союз, а потім, відчувши силу, знову стали імперією.
І блищали шаблі в дзеркальному залі Версаля, і пихаті князі, нащадки славного лицарства, присягалися прусському королю, і над збудженим натовпом лунало громоподібне "Віват", - нехай вас не зіб'ють з пантелику ті крики: Німеччина стала об'єднаною, а не єдиною.
Такою вона і залишалася хоч при Габсбургах, хоч в часи Веймарської республіки... Тільки при націонал-соціалістах з їх біснуватим фюрером була спроба зламати відвічний устрій.
Втім система "гау" не прижилась.
Та й взагалі експеримент з Третім Райхом, на щастя, виявився нетривким,
фашистські почини призвели країну до катастрофи,
і,
коли настав час відтворювати державу,
в повній відповідності до багатовікової традиції Німеччина стала федерацією земель,
що й записано в її Grundgesetz - Основному законі.
* * * * *
Одже, як заведено було з сивої давнини, так і нині Німеччина складається з різних держав, і - що головне - так буде і завтра, і післязавтра. Країна є федерацією, це зафіксовано в її Основному законі, це вічний пункт, який не можна змінити ніяк і ніколи.
Про політичний устрій Bundesrepublik Deutschland ми вже розповідали, про Бундестаг ви також більш-менш знаєте, однак буде не зайвим наголосити: "тінг" - це германські (і давньоскандинавські) народні збори, орган урядування ще тих часів, коли замість краватки люди носили вовчі й ведмежі шкури, а замість смартфона - палицю.
З'являтись на тінг без зброї значило легковажити своїми обов'язками, - дуже, дуже серйозні питання розглядались під сакральними липами. Аж до виборів королів та вождів. Аж до скорого справедливого суду. Зрадників ці суворі чоловіки вішали на деревах; тих, хто схибив в бою, топили в болоті... порядок денний міг бути різним. Головне - був порядок. І сей порядок був денний.
Адже зібрання завжди проходило вдень (звідціля і народна назва цих зборів - Tage).
Час шкур, здертих зі звірів, давно минув. Проте в які б одежі не рядилися нащадки давніх германців, свої зібрання для вирішення державних питань вони незмінно іменували тагами: Гофтаг, Рейхстаг, Ландтаг, Бундестаг.
А от для міждержавних питань існувала Федеральна Рада. Bundesrat - в Північнонімецькому союзі та Німецькій імперії (Deutsches Reich), Reichsrat - у Веймарській республіці.
При фашистах фюрер краще за всіх знав, що потрібно Німеччині, - навіть краще за німецький народ. Тож 13 лютого 1934 року Райхсрат був розпущений.
Коли ж після другої світової війни на руїнах Третього Райху відтворювалась державність, засновники ФРН не стали видумувати велосипед: для участі суб'єктів федерації в законодавстві та управлінні країною був створений Бундесрат. Нашою - "Федеральна рада".
Звідки ноги ростуть, думаю, зрозуміло.
То що ж таке Бундесрат?
Бундесрат - нашою "Федеральна рада" - це державний орган Федеративної Республіки Німеччини, який представляє суб'єкти федерації (землі) на федеральному рівні. Через Бундесрат федеральні землі приймають участь в управлінні країною, в законотворчій роботі та в справах Європейського союзу. Відповідно, формування цього органу - прерогатива земель. Процес не потребує жодних виборів чи якихось запитань у народу про його ваговиту думку... Земельні уряди просто відряджають до Бундесрату своїх делегатів, очолює цю команду (за традицією) їхній прем'єр-міністр.
Пані й пани, що їх відправили у відрядження, прибувають в Берлін, де в будинку колишньої Прусської палати лордів нині знаходиться резиденція Бундесрату, чемно вітаються один з одним, йдуть до зали пленарних засідань або ж, наприклад, у комітети і починають наполегливо працювати. Чим саме вони займаються, яка роль і функції Бундесрату, чому у членів цього поважного органу не більше, не менше, а рівно 69 голосів, - про все це ми розкажемо в наступній главі.
А наразі зазначимо: з усім відомих причин попервах Бундесрат дислокувався в Бонні. Однак тільки-но берлінська стіна впала, члени Федеральної Ради прожогом метнулися до столиці об'єднаної Німеччини. В старій будівлі залишилися тільки офіси деяких комітетів. Тож за необхідності поговорити про оборону або, скажімо, про аграрну політику задіянні в обговореннях комітетчики їдуть дебатувати в Бонн.
При оформленні сторінки використані репродукція картини художника Жака-Луї Давіда "Бонапарт, що перетинає Сен-Бернар", а також ілюстрація Mariusz Kozik.