Бундестаг
Все, що треба знати
Глава 4
Німеччина - парламентська республіка, її парламент називається Бундестаг, це єдиний орган влади в країні, який обирається безпосередньо народом. В попередній главі ми вже писали, як саме відбуваються вибори, і червоною ниткою через пишномовність нашої розповіді проходить думка, що лад в демократичній державі забезпечує верховенство закону: закон в Німеччині - над усе.
Тож, щоб закони були справедливі та гідні, народ виділяє з-серед себе найздібніших людей,
і це не талановиті дизайнерки чи вправні чоботарі,
- ніт! -
це члени різноманітних партій, тобто таких організованих угруповань, з діяльності і програмних документів яких виборцю заздалегідь відомо уся їх політична сутність, ба більше: справжнє нутро. Тому зазвичай жодних сюрпризів після виборів не виникає: що хотів народ, то й здобув, і ті жіночки та чоловіки, які врешті решт отримали право вмостити свій зад у депутатське крісло, прямують до славнозвісного будинку під куполом,
величного творіння архітектора Пауля Валлота,
точніше, до його копії.
Бо ж оригінал був згорів в 1933 році після підпалу нідерландським соціалістом,
і,
- не забудемо -
отримав добру порцію вогню та металу під час штурму Берліна радянськими вояками, після чого перетворився на суцільне розвалище.
Однак в дев'яності будівлю реставрували із збереженням історичних фасадів та з повною заміною внутрішньої частини, що перетворило руїну на головний туристичний магніт столиці Німеччини, на прекрасну оздобу цього прекрасного міста, і - нагадаємо - місце роботи парламентаріїв,
Тож пані й пани, котрим випала честь стати представниками народу, заходять до зали пленарних засідань і розсаджуються відповідно до своїх політичних уподобань: зліва - ліваки, справа - носії правої ідеології.
Аби не сталося жодної плутанини, в центрі зали поставлено стіл для Президії. Щоби ви знали, це майже сакральне місце. Саме тут - на стільниці стола - знаходиться знаменитий латунний дзвоник, в який за потреби дзеленчить Президент Бундестага, аби закликати колег до порядку. Дуже зрідка торкаються чиїсь руки до цієї реліквії. Бо ж в залі не дітки зібралися, а дорослі, серйозні люди, - розуміють, що таке Ordnung, нікому пояснювати не треба.
Окрім Президента (чи його зама), за столом Президії перебувають двойка секретарів - від більшості та опозиції - персони певною мірою випадкові, адже вони увесь час міняються, тому орієнтир не вони, а пан Bundestagspräsident.
- який, до речі, може бути і пані -
Тож від цієї фігури і позиціонуються члени парламенту. Праворуч розташовуються націоналісти, євроскептики, ксенофоби і популісти, що об'єдналися в "Альтернативу для Німеччини" (AfD); на лівому фланзі - "Ліві", нащадки соціалістів і комуністів, та інших буйних, позбавлених здорового глузду мрійників. Межи цих крайнощів влаштовуються помірковані та розсудливі жінки і чоловіки, - ті, хто на щастя для всіх, і визначають політику сучасної ФРН: "Союз 90/Зелені", Соціал-демократична партія Німеччини і ХДС/ХСС (тобто коаліція Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу).
Nota bene
Данці, фризи, лужицькі серби, а також сінті та рома мають в Німеччині статус національних меншин і, відповідно, деякі особливі права. Зокрема: їхні партії звільнені від необхідності долати п'ятивідсотковий бар'єр під час виборів. Тож, отримавши прямий мандат від народу, подеколи в Бундестаг потрапляють особистості, невідомо якого кольору політичного спектра. Наприклад, в 2025 році пан Штефан Задлер, представник SWW (регіональної партії данської меншини "Асоціація виборців Південного Шлезвіга"), став членом парламенту. Людина геть далека від ідеології. Його царина - мова, нижньонімецька культура, спадок великих предків. Однак це ж не значить, що він з ошелешеними очима буде тинятися в пошуках вільного місця - досвідчений апарат своєчасно прийде на допомогу і надасть депутату крісло.
Ось, до речі, і привід сказати декілька слів про Директора Бундестага.
Директор
В залі засідань під "товстою курицею" - державним орлом Німеччини вагою 2,5 тонни - сидить директор німецького Бундестага. Його поклик, амбіція і задача забезпечити безперебійне функціонування парламенту (скріпки, папір, стенографія... безліч важливих і надважливих справ). Приблизно десять тисяч працівників трудиться під орудою цього пана, рахуючи з екскурсоводами, прибиральниками, поліціантами, et cetera.
Якщо в парламентських питаннях Директор лише дорадник Президенту Бундестага, то в справах адміністративних він цар і бог. При чому царство цього достойника не обмежується будинком під куполом. Сей чолов'яга опікується і декількома офісними будівлями, і складським господарством, і архівом, і дитячим садочком, і ще двома десятками об'єктів, серед яких є вельми і вельми дивні... Наприклад, Німецький собор на площі Жандармермаркт (тут працює виставка історії німецької демократії).
* * * * *
Одже народ Німеччини обрав з-поміж себе кращих з кращих, і всі ці красунчики, найтямущі та найздібніші в країні люди - рівним рахунком 630 членів парламенту - збираються в будинку під куполом, розсаджуються в залі засідань відповідно до політичних уподобань, і
- зауважимо вкотре -
кожний з цих депутатів ну дуже метикуватий: з вареної крашанки курча висидить!
Однак сидіти й висиджувати ніколи, працювати треба. А поскільки закони приймаються виключно більшістю голосів, необхідно цю більшість створити. І починаються перемовини. Кажуть, Господь із творінням світу за тиждень впорався. Але то справа не хитра... ти спробуй коаліцію організуй.
Втім зазвичай перемовники доходять до згоди, на грунті обопільних зобов'язань і поступок з двох або декількох партій складається дієвий альянс і починаються законодавчі будні: формуються комітети, обираються керівні особи, законодавчий орган ступає на тверду стежку, - робота, робота, робота, - день і ніч.
Все, що треба про це знати
Бундестаг приймає федеральні закони, обирає Федерального канцлера і (як частина Федеральних зборів) Федерального президента, контролює федеральний бюджет, контролює уряд, приймає рішення про розгортання бундесверу, контролює розвідувальні служби, тобто у парламенту ціла купа життєво важливих справ. Однак головне,
- головне! -
це закони: обов'язкові для всіх правила, що нормують хід справ у державі та регулюють суспільні правовідносини, ба більше: відносини між людьми.
З тих, хто мав щастя народитися в Україні, де верби, ставки, місячні ночі та яснії зорі, де білою піною вкриваються вишневі сади навесні - там, на милій моїй Батьківщині - хто ж не знає: "Закон, що дишло!". Ніколи закон не віщував добра звичайній людині; зіткнешся з законом - чекай біди. Та й в Німеччині бувало всяке... Однак в декого вистачає розуму робити висновки з помилок.
Закони в німецькому Бундестазі приймаються простою більшістю голосів. Щоби внести зміни в положення Основного закону необхідно, аби дві третини членів парламенту сказали цим змінам "Да".
Однак в Grundgesetz є пункти, які неможливо змінити ніяк і ніколи, - засадничі принципи устрою та існування держави, а також фундаментальне правило: "Людська гідність є недоторканною"... оце і є головне.
* * * * *
Про голосування
Основний закон фіксує, що член Бундестага незалежний від своєї політичної партії. Але, якщо поглянути на реальність, вплив партійної дисципліни відразу кидається в око. Звісно, нічого дивного в цьому факті немає. Адже будь-яка кар'єра людини багато в чому зумовлена добрими відносинами із начальством, а політична і поготів. І не те, щоби керівники фракцій тримали своїх депутатів на короткому мотузку... Однак вони ж однодумці - то чому б і не домовитися?
Проте:
Німці вважають: голосування має бути усвідомленою дією.
Саме тому в Бундестазі немає електронних систем. Жодних карток, які голосують за відсутніх у залі, жодних кнопок... боже збав.
Тільки особисто і підняттям рук; остаточне голосування - стоячи або сидячи.
... інколи треба мати неабияку мужність, щоби встати...
"Ви можете забрати у нас свободу і життя, але не честь", - відчеканив з трибуни пан Отто Вельс і, не зважаючи на атмосферу страху, на арешти, що котились країною, на оточення парламентської будівлі штурмовиками СА, всі 94 депутати СДПН проголосували проти Закону о повноваженнях, яким в Третьому Райху скасовувались громадянські свободи і встановлювалася одверта, нічим не маскована диктатура. Під час виступу, окрім рукопису промови, лідер соціал-демократів на випадок свого затримання мав в кишені ампулу із отрутою... Сучасним обранцям є з кого брати приклад гідності, - з тих, хто мав честь і встав.
Наостанок
Життя - океан. Навіть життя такої невеличкої людської спільноти, як Бундестаг: стільки підводних течій, стільки глибин... Проте наша ціль - не описувати безмежжя. Напроти, ми збирались надати вам короткий огляд державної інституції, з якого б з'ясувалося головне: Бундестаг - законодавчий орган Німеччини; він приймає закони, по яких має жити країна.
Однак, щоби закон набув юридичної сили, парламентського голосування замало, - треба схвалення його Бундесратом. Тож, думаємо, буде незайвим розібратися, що таке Бундесрат.
При оформленні сторінки використані фото Steffen Prößdorf та чиїсь ще.