Німеччина
Політичний устрій країни
Глава 2
Головне, що треба знати про політичний устрій Німеччини: народ - ось фундамент цієї будівлі. Не чиновний люд, не погоничі, що ляскають батогами, а саме народ є джерело влади, з цього родючого грунту росте дерево - міцний стовбуряка з трьома гілками: законодавчою, виконавчою та судовою... Звісно, йдеться про наші дні. Адже за кілька тисячоліть своєї насиченої подіями історії люди германського роду - племені взнали багато форм державного урядування. Однак 23 травня 1949 року в Бонні в атріумі зоологічного музея під об'єктивами преси, під уважним поглядом опудала жирафа, заради такого випадка посунутого до стіни, паном Конрадом Аденауером та іншими батьками і матерями новостворюваної держави в урочистій та піднесеній атмосфері, яка пасує величавості моменту, було підписано Grundgesetz і відтоді країна німців зветься Bundesrepublik Deutschland (нашою: Федеративна Республіка Німеччина), з чого будь-яка вдумлива і більш-менш обізнана в термінах політичної науки людина може зробити два висновки: по-перше, Німеччина є федерацією і, по-друге, республікою.
Перевіримо факти...
"Браво!"
Фактчекінг блискуче підтвердив наші здогадки.
1. Німеччина - федерація, вона складається з 16 федеральних земель, які є суб'єктами конституційного права і володіють обмеженою міжнародною правосуб'єктністю. Кожна земля має власну систему правління. Конституції земель (Landesverfassung), структура та функції їхніх урядів, вибори до парламентів, - усе це може відрізнятися. Іншим разом ми більш детально розкажемо, як крутяться коліщатка цієї машини, наразі ж зазначимо: уряди земель впливають на федеральну політику (через Бундесрат), координують між собою роботу на загальнонаціональному рівні (через, наприклад, Конференції прем'єр-міністрів, тощо),
і,
- головне -
існує чіткий розподіл обов'язків і сфер управління між федеральними органами та відповідними органами на рівні земель. Жодної плутанини не виникає. Усе працює, як слід.
2. Німеччина - республіка, верховна влада у ній належить народу, верховні державні органи обираються на певний термін з окресленими законами повноваженнями, органи ці такі: Президент, тобто глава держави; Бундестаг і Бундесрат (законодавча влада); Федеральний канцлер та федеральні міністерства (виконавча влада), Федеральний конституційний суд та інші федеральні суди... ні, ні, ми не маємо наміру прискіпливо перелічувати усі гілочки та листочки на розлогому цьому дереві. Наша оповідь - виключно про головне.
Президент
Федеральний президент (Bundespräsident) - це та людина, яку часто можна побачити у телевізорі та на перших шпальтах газет. Зазвичай він або приймає гостей, або сам їде у гості. Репрезентувати Німеччину - його головна функція; казати промови - нелегкий його хліб. Звісно, в часи політичних криз в нього є надзвичайної важливості повноваження, але розрух в мізках політиків - тьху, тьху, тьху - ще ніколи не доводив країну до крайнощів. Тож впродовж п'яти років своєї каденції пан Президент, не шкодуючи сил, виявляє суто німецьке (щире і водночас помірковане) гостелюбство чи без діла сидить в офісі і дивиться у вікно.
* * * * *
Бундестаг
Бундестаг - це німецький парламент. Один раз на чотири роки в неділю німецький народ з поважністю йде на дільниці, отримує бюлетень і ставить на ньому два хрестика для розкриття своєї ваговитої думки щодо того, якою в прийдешні літа має бути політика у державі. Ті пані й пани, що схотіли послужити народу, тим часом хвилюються і чекають на результат. Наступних декілька днів спеціально вповноважені люди - члени виборчої комісії - ретельно обраховують голоси і незабаром оголошують волю виборців. Ті пані й пани, які перемогли в перегонах, прямують у всім відомий будинок під куполом і, власно кажучи, починають служити: схвалюють федеральні закони, обирають федерального канцлера, здійснюють контроль за виконанням федерального бюджету, контролюють діяльність федерального уряду, приймають рішення про використання збройних формувань Бундесверу і таке інше.
Чому у виборчому бюлетені хрестиків два у нас ще буде привід поговорити... наразі про Бундесрат.
Бундесрат
Бундесрат - чисто німецька видумка, ніде в світі такого більше нема. Сей орган створено для забезпечення участі федеральних земель в законодавчому процесі в тих частинах, які стосуються їх компетенцій, - тобто десь 60% усіх державних питань. Бундесрат складається з членів, призначених урядами земель, і роль тих мужів не обмежується доброзичливими порадами або, скажімо, щирими побажаннями: "Мов, ми б хотіли отак"... Та ні, будь-яку ініціативу уряду вони в змозі торпедувати або ж накласти вето на закон, прийнятий Бундестагом, - слово земель в Німеччині має серйозну вагу.
* * * * *
Канцлер і Федеральний уряд
Поточними справами ФРН опікується Уряд країни: міністр економіки економить, міністр будівництва будує, у міністрів юстиції та фінансів - свої невідкладні діла.
На чолі цих роботяг стоїть Бундесканцлер. По суті це провідник та ватаг нації - він у Німеччині головний. Обирають цього достойника депутати парламенту, - відповідно, він повинен мати вотум довіри більшості. Це дуже важливий нюанс. Оскільки у Бундестазі випадкових людей нема, а є тільки перевірені часом партійці, то на певний час будинок під куполом перетворюється на дискусійну залу: кулуари, туалети, буфети, - усюди точаться перемовини, усі домовляються з усіма. Помалу-потроху рішення визріває: оформлюються основні засади політики, сфери впливу і міністерські портфелі поділені, прізвище канцлера виноситься на загал. Відбувається голосування і канцлер приступає до справ.
Далі усе котиться, як по маслу, - бо звідки ж взятись сюрпризам, якщо усе до дрібниць обговорене? Тож міністр економіки економить, міністр будівництва будує, канцлер головує і веде засідання уряду, аж допоки не розвалиться парламентська коаліція. Або не настане час виборів і не скаже своє слово народ.
* * * * *
Конституційний суд
Вся діяльність держави регламентується Основним законом і Федеральний конституційний суд (Bundesverfassungsgericht) контролює дотримання цього принципу. Кожний громадянин країни має право й можливість вимагати перевірки конституційності дій влади. Тож шістнадцять найавторитетніших у Німеччині суддів сидять у будинку в Карлсруе та чекають, коли надійде відповідна скарга. І тільки-но заява поступить, як ці правознавці негайно починають шукати правди, - чи хтось не заплутався часом у юридичній казуїстиці законодавства, чи не спаплюжив святі принципи... І горе тому, хто порушив встановлений лад. Бо ці дядьки в мантіях можуть і партію заборонити, і позбавити її основних прав.
Судова гілка влади
Ні, ні, ми вже запевняли вас і можемо тільки підтвердити: ми не маємо наміру прискіпливо перелічувати усі гілочки та листочки на крислатому цьому дереві, - їх дуже, дуже багато. Скажемо тільки, що судова система Німеччини організована за галузевим принципом. Суди поділяються на суди загальної юрисдикції та суди, що спеціалізуються в різних галузях права. У системі загальних судів існує чотири інстанції, тобто рівня:
Дільничний (районний) суд (Amtsgericht);
Земельний суд (Landgericht);
Верховний земельний суд (Oberlandesgericht);
Федеральна судова палата - вища інстанція - (Bundesgerichtshof).
На федеральному рівні можуть засновуватись тільки ті суди, які прямо передбачені Основним законом. Це Федеральний суд (BGH, розташований у Карлсруе, а 5-й та 6-й кримінальний сенат у Лейпцігу), Федеральний трудовий суд (BAG, розташований в Ерфурті), Федеральний фінансовий суд (BFH, Мюнхен), Федеральний соціальний суд (BSG, Кассель), Федеральний адміністративний суд (BVerwG, Лейпціг), Федеральний патентний суд (BPatG, Мюнхен), Військовий суд Північ (TDG North, Мюнстер) та Військовий суд Південь (TDG South, Мюнхен).
Оце й все, що треба знати про устрій влади в Німеччині.
Тож тему вичерпано, текст завершено, усвідомлення цього факту сильно псує нам настрій. Саме так, пані й панове: дві розлогих глави не згасили нашого творчого запалу, відчуваємо непереможне бажання продовжити оповідь і детальніше розповісти про Бундестаг і як відбуваються вибори у німецький парламент, - про це буде наступний текст.
При оформленні сторінки використані фото Rainer Halama, Spiegelneuronen та чиєсь ще.