ARTVSESVIT

Кола історії
Войнаровський

Амури та пригоди
Аврори Кенігсмарк

Глава 5

Одного прекрасного дня - ближче до ночі - граф Пилип-Христоф фон Кенігсмарк зняв свої чоботи, аби дзенькіт острог не нашорошив варту, тихцем прослизнув в опочивальню дружини сина ганноверського електора і... зник. Пошуки, що їх було проведено зранку мешканцями палацу, не дали жодного результату - ані краплини крові, ані інших слідів на щойно помитій підлозі вони не побачили; сторожа, яка чатувала біля кожних дверей, не чула нічого підозрілого; граф щез, наче у воду канув, - ось так з деякою розгубленістю доповіли електору,

"Прекрасно", - криво всміхнувшись, мовив владар Ганновера,

і при його дворі вмить забули про цей прикрий трапунок.

Але в замку Агатенбург невгамовно смутилася і тривожилася красива молода жінка, сестра зниклого кавалера. Біду відчувало її збентежене серце, нила, боліла душа, і одного прекрасного дня - десь опівдні - Марія Аврора фон Кенігсмарк веліла запрягати коней в карету та й покотила Німеччиною, від одного замку до іншого, - їхала та розпитувала дорогою, чи про Пилипа-Христофа хтось не знає чого бува.

Сей путь привів Аврору у Дрезден.

В резиденції Августа Фрідріха, тамошнього курфюрста, гриміла музика, в шалінні менуетів вирував бал, високоуроджена знать розважалася з усіх сил: танцювала, хлестала вино, фліртувала і залицялася, в чаді п'яних зальотів мигтіли зазивні погляди куртизанів та куртизанок, висів важкий пах поту, - графиня фон Кенігсмарк увійшла в сей содом.

Господар дому звернув на неї увагу.

"Чом красуня засмучена?".

Аврора розповіла.

Август ІІ Сильний, саксонський курфюрст, король Польщі

Август Фрідріх - могутній правитель, ще й особистий приятель зниклого, виявив до жіночки співчуття та обіцяв їй опору і допомогу. Через свого посла він звернувся до ганноверського електора: мов, де мій улюблений генерал?

"Де, де, - визвірився той. - Звідки мені знати? Пропав...".

"Що ж, - мовив саксонський курфюрст. - Видно, нічого більше не вдієш...", і пригорнув до грудей нещасну фон Кенігсмарк однією рукою, другою же гладив по голові:

"Треба жити", - отак от казав тихим голосом. "Треба жити", - отак втішав.

Нарешті графиня второпала - Треба жити! - і рішуче попрямувала у ліжко до цього чуйного чоловіка... Це був 1694 рік.

Будні Аврори

Саксонський курфюрст добре знався на жіночій красі, - як вірити злим язикам, чимало красних дівоньок погостило в його постелі, а з байстрюків та байстрючок коронованого бицюгана можна було зложити пристойних розмірів відділ. Тож потрапити в ліжко до Августа Фрідріха жодних проблем не було. А от затриматись там... На щастя для графині фон Кенігсмарк врода та молодість - не єдині її козирі. Аврора вільно володіла німецькою, шведською, французькою, англійською та італійською мовами і на кожній з них вміла не тільки щебетати, наче безмозка пташка, а ще й видати за потреби якусь філософську мисль,

- блискучу за формою максиму -

або ж прошепотіти на вухо щось інтимне, хвилююче...

До того ж красуня писала прегарні вірші, малювала, музикувала, - словом, ідеально підходила на роль офіційної фаворитки, яка може собою уквітчати персону найвеличнішого володаря. Тож Август Фрідріх без вагань вписав ім'я графині фон Кенігсмарк в реєстр своїх пасій зверху, першим рядком у довгому, вражаюче довгому списку коханок.

Відтоді Аврора сяє у дрезденському дворі - наче сонце, довкола якого все вертиться.

Аврора Кенігсмарк
Аврора Кенігсмарк

* * * * *

Август Фрідріх - рожевощокий велетень, громила, що міг гнути підкови руками. За неймовірну фізичну міць, якою обдарувала його природа, курфюрст отримав прізвисько "Сильний". Проте оці всі забави типу вбити бика кулаком чоловіка не вабили. Йому подобалися бали та бенкети. І гриміла в Дрездені музика, в шалінні менуетів казилася зграя зальотників, за столами, що ломились від їдла та напоїв, пила-гуляла весела галайстра, і в цьому содомі, під акомпанемент немовчних оркестрів та невпинно працюючих щелеп виблискувала неперевершена Аврора фон Кенігсмарк,

- звісно, не забуваючи про обов'язки любки: в 1696 році вона народила коханцеві сина, а Франції майбутнього легендарного полководця, маршала Моріца Саксонського -

І дурів-пустував Дрезден, жирувала аристократія, і співали в садах пташки: "Гей, гей, як пречудово жити в Саксонії!", але одного прекрасного дня Август Сильний здобув польську корону, на зламі сімнадцятого та вісімнадцятого століть примудрився вплутатись в Північну війну і дуже скоро курфюрсту стало не до веселощів. Декілька болючих поразок збили йому пиху, хід війни змусив серйозно замислитися, яким би чином замиритися з Карлом, одного прекрасного дня саксонського Геркулеса осінила чудова ідея: відправити до шведського короля повноважним послом свою фаворитку. Тож голубка вхопила у дзьоб гілку оливи і випурхнула з дрезденського гнізда.

Місія Аврори

Вольтер пише:



Вона прибула до шведського табору на Литві й звернулася спочатку до графа Піпера, який надто легковажно обіцяв Аврорі авдієнцію в свого суверена. Графиня час-до-часу складала французькі вірші так знаменито, що можна було думати, що вона народилась у Версалю. Аврора зложила вірші й для Карла XII, яких історія не повинна забути. Боги в цій поезії вихваляли ріжноманітні чесноти Карла. Але все це було даремне. Король увесь час відмовлявся прийняти Аврору. Тоді вона влаштувала ся так, що завжди знаходилася там, де король робив свої прогульки. Справді, одного разу Аврора зустріла Карла XII на вельми вузькій стежці. Вона вийшла з карети, як тільки побачила короля. Король привітав її без одного слова й негайно повернув в інший бік.



Одже дипломатична місія Аврори фон Кенігсмарк зазнала невдачі, Август Сильний втратив польську корону і - здавалось би - в непроглядних туманах минулого ніщо не завадить нам угледіти, як красива молода жінка пригорнула рожевощокого велета до грудей, і гладить його по голові, й шепоче на вухо: "Треба жити, мій любий. Треба жити...".

Однак історичні обставини не надають нам підстав для слізливої мелодрами.

Тож придивіться уважніше... Бачите? Це груди не пані фон Кенігсмарк, а Марії Аврори, її тезки й похресниці, уродженої Фатіми. Мимохіть під тиском неспинних років турчанка змістила графиню з посади коханки курфюрста. Бо ублажати володарів - справа геть юних тіл, а пані фон Кенігсмарк, як не крути, вже жіночка зріла. Їй майже сорок. До сивини, зморшок і навіки погаслих очей ще вочевидь далеко, але й змагатися з юнками за чоловічу увагу марно. Надокучати колишньому споминами про незабутні втіхи графиня не стала, за звичаєм тієї епохи вона відправилася у монастир і вже невдовзі стала його настоятелькою.

Мати-ігуменя

Кведлінбург - Кведлінбурзький монастир

Посада ігумені Кведлінбурзького абатства дорівнювала князівському достоїнству і давала великі прибутки. Тож монастирське життя не дуже обтяжувало Аврору. Тим паче, що в стінах обителі абатиса з'являлася зрідка: зазвичай вона перебувала в Дрездені, Берліні та Гамбургу, - саме там линули її ночі, неслися вихором безпечальні її дні.

При оформленні сторінки використані портрет Августа Сильного роботи художника Луі де Сільвестра, портрет Аврори фон Кенігсмарк роботи невідомого художника, а також фото A.Savin.

Примітки

Заради логіки оповідання автор трохи зневажив датами. Хронологічно події відбувалися так: в 1696 році Аврора народила сина від курфюрста Саксонії; відразу після народження дитини Август охолов до своєї коханки, мзда за її видатні, але незатребувані оздоби сильно поменшала, і - оскільки ця жіночка не звикла жити ощадно - вона заповзялася здобувати канонікат Кведлінбурзького абатства. В 1698 році Аврора стала коад'юторшею, а в 1700 році абатисою Кведлінбургу.

Фатіма була трофеєм шведського вояка на австрійській службі (барона Ерскіна), який той узяв при облозі Буди і при нагоді віддав сестрі свого друзяки, а саме Аврорі фон Кенігсмарк. При хрещенні (1686 рік) Фатіма отримала ім'я Марія Аврора, під цим ім'ям вона й жила при особі графині на правах компаньйонки, коханкою Августа ця вродливиця стала в 1701 році.

Візит Аврори фон Кенігсмарк у табір шведського короля стався в 1702 році - завершився він нічим.

сюди
туди

Кола історії: зміст розділу



Зміст



* * * * *


Кола історії



* * * * *



Два обранці



Честь і сум степових шляхів



* * * * *



Войнаровський



* * * * *



Між трьох вогнів