Ахмед ІІІ
Гостинність султана
Глава 12
Ахмед ІІІ - султан Блискучої Порти, брат Сонця і Місяця, намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, незрівнянний лицар, непереможний воїн, охоронець труни Ісуса Христа, надія та утішник магометан, страх християн, захисник християн, і таке інше, і таке інше, і горе тому, хто забуде з якогось дива наголосити на всемогутності та осяйній величі правителя Будинку османів,
- чи, скажімо, відзначити його мудрість -
тому перш за все зауважимо, що Ахмед ІІІ був наймудріший і наймогутніший султан хан, при ньому Османська імперія розляглася на трьох континентах: міць Порти вражала, території невпинно примножувались, еліта хабарничала та розкошувала, простонароддя мовчало, бо благоденствувало. За необхідності спис османів палав вогнем і непоборний меч здобував перемогу - негаразди і явища дійсності тих часів не завадять нам стверджувати про непохитність авторитету Туреччини.
Одже діяння Ахмеда ІІІ були гідні подвигів його непогамовних пращурів, помисли грандіозні, всевидючим оком сей правитель прозрівав не тільки облудне нутро підданих чи закути країни, а й сонцесяйне майбутнє держави: в візіях чоловіка - в крилатих його фантазіях - процвітала і квітнула Порта. Беззаперечний факт: роки правління султана Ахмеда ІІІ нащадки будуть звати "добою тюльпанів". І на це є вагома причина. Як і на те, щоби незадоволений високими податками та корупцією народ повстав і врешті решт скинув ненависного правителя,
- на все є своє пояснення -
Як людина, Ахмед полюбляв бесіду з суфійськими мудрецями, цікавився музикою, інколи вправлявся у каліграфії, інколи ронив перли слів і вони становились віршами (писав під псевдонімом "Неджиб")... Як султан, Ахмед започаткував книгодрукарство та обов'язкову загальну освіту і, звісно ж, невтомно дбав про велич Блискучої Порти: будував розкішні палаци, воював, рубив голови візирям... У кривавих клопотах повсякденних державних справ Ахмед не забував явити щедрість і милість: коли погромлений при Полтаві шведський король разом з почтом та з українськими козаками з'явилися на кордонах його імперії, Ахмед ІІІ прийняв їх, як дорогих гостей, - надав втікачам прихисток.
* * * * *
Гостинність султана
Турецький султан взяв під опіку українських козаків. Нотатки Даміана Щербини (осавула кошового отамана Запорозької Січі Костя Гордієнка) - яскраве свідчення щедрості та гостинності Ахмеда ІІІ.
Було нас дев'ять: Мазепа, гетьман України, Костянтин Городинський, кошовий отаман, Филип Орлик, головний писар козацький, Горленко полковник полку Прилуцького, Войнаровський єсаул отамана, Кісилевський хорунжий український, Чайка отаман куреня Блатнерівського, Безрукавий писар кошового отамана і я Даміан Щербина осавул кошового отамана, ми підписали pacta conventa, котрі великий султан Ахмет III уділив козакам Запорожжя і України, котрі схоронили ся під його могучу опіку в 1710 році.
Цісарський рескріпт і фірмани султана прочитав нам 14 червня Ізмаїл паша, сераскір Бендери і Буджаки, в присутности хана кримського Девлєт-Ґірея, начальників Яничарів Кульд-оґлі, Спагів, Топчів і Герденечті, мурзів татарських, багатьох польських шляхтичів і шведських начальників військових. Шведський король не міг бути особисто, бо будучи вінценосцем не хотів заняти другого місця, а перше по праву належало сераскірови, що представляв монарха далеко більше могутного, ніж був король Швеції.
Послам Молдавії і Волощини дозволено слухати сей лист в купі з ордонансами і дервішами.
Гамір був великий, а юрба численна; полки українські і курені Запорозькі стояли в порядку зі зброєю, військо було нечисленне, але з кожним днем збільшувало ся. Орел України і Арханґел Запорожжа повівали над військом.
Слова рескріпту і фірманів були величні, навіть дуже величні, але треба знати, що султан — великий монарх, найбільший в світі й не підпадав елекції, але був дідичним володарем. Був він з так давнього роду, що ніхто не міг навіть припустити, що його родовитість може бути не правдива; пануваннє його розлягало ся дуже широко, цісарі, королі і республики дріжали перед ним.
Умів висловляти ся так велично, так щиро, так гарно, що душа людська була до глибини зворушеною.
Султан Ахмет III приймав козаків яко своїх войовників, давав їм землі між Прутом і морем, право риболовлі, припаси для 40 куренів, збрую, одежу на кожний поход, платню, як спагам і бакчиш (дарунки) в часи війни. Отаман отримав почести і атрибуції паші. В кінці іменем султана дав сераскір козакам корогву блакитно-червону. На червонім тлі півмісяць і над ним срібна звізда, а на блакитнім тлі золотий хрест Східньої церкви. Знамя се було посвячене царгородським патріархом, був се символ злуки Ісляму з християнством.
Гетьман дістав в дарунок багряне футро, підбите сибирськими соболями, кошовий шубу підбиту чорними медведями, шапки і воєнні коні, козацькі старшини дамаскі і хорасанські шаблі, а кожний козак новий кожух і гаманець з 500 монетами, щоб радував ся на здоровлє султана.
В нагороду за такі добродійства і опіку козаки були обов'язані до військової служби підчас війни, а в часи мира міг робити кожний, що йому подобало ся — займати ся риболовлею, ловецтвом, споживати дари султана, волочити ся по краю, торгувати по містах і посілостях султана. Свобода була велика, а достаток загальний.
По дев'яти днях утіхи відійшли ми з Бендер на береги Дунаю. Филип Орлик зостав ся в Бендері при Сераскірі, щоб улекшити собі відносини з ним, з Стамбулом і з кримським ханом.
Гетьман Мазепа усадовив ся в Ґалацу при замку, збудованім Генуезцями, був вже в пізнім віку, жалував своїх давних помилок і жив свобідно наче на спочинку. Кость Городинський з куренями розложив ся аж до Ялпуцьких лиманів і заснував перший кіш на березі Ялпуцького лиману, але і поширив курені аж до моря. В короткім часі малисьмо наші чайки мов на Дніпрі як за найлуччих наших часів. Народу нагромадило ся стільки, що було 40 куренів як в старій Січі.
Горленко розмістив по кватирах полки реєстровців межи Прутом і Дністром.
Жилисьмо так на свободі, благословляючи великого султана і дожидаючи, щоб нас запросив до воєнного танцю, щоб ми могли показати нашому добродієві, до чого ми здібні, а світови — що ми не робимо сорому нашим предкам, котрі бороли ся разом з Дашком, Сагайдачним, Богданом Хмельницьким і Виговським, і що ми будемо завсіди першими як доси були.
* * * * *
Цілком зрозуміло: Ахмед ІІІ був ласий прибрати до рук козаків - звідси й приязнь його до степових лицарів, і показна любов до нещасної, лементуючої України.
Що стосується Карла ХІІ, то наврядчи султан мав хоч якийсь сентимент до Його Величності. Не співчуття чи особиста симпатія рухали турком, коли надавав він прихисток втікачеві: в мудрованій партії, що розігрувалася на шахівниці, для цієї фігури була відведена певна роль... Втім король - не пішак: на чужій роботі він не дуже натруджував ручки, мав свої амбітні та далекосяглі плани, - з тих ниток, за які османи намагалися смикати своїх маріонеток, швед досить вправно в'язав вузли виключно на свою користь, тож не дивно, що в світі, де великодушність товар уцінений, за деякий час гостинність султана змінилась на неприховане роздратування.
В лютому 1713 року стався славнозвісний калабалик, Карла ХІІ арештували та відправили у Демотику, де він перебував невідлучно до жовтня 1714 року в становищі чи то гостя, чи то полоненого.
* * * * *
Nota Bene
Якщо й виглядало подеколи сонце на шведському горизонті, то були це нечисленні та швидкоплинні хвилинки. Магнус Штенбок, що мов лев, бився в Північній Німеччині з датчанами, саксонцями та московитами врешті решт був примушений зачинитися від переважаючих сил ворогів у невеличкій фортеці Теннінген: його одиннадцятитисячна армія три місяці мужньо тримала облогу, однак в травні 1713 року все ж таки капітулювала. Сей прикрий випадок значно охолодив войовничий запал османів, - Порта стала шукати шляхів примирення із Москвою.
На цьому біди Швеції не закінчилися. Впродовж того ж фатального року на театрі військових дій у Фінляндії москалі завдали шведському війську, в переважній більшості рекрутованому з місцевих насельників, декілька болючих поразок: 19 лютого 1714 року в битві при Лапполі остання тутешня шведська потуга була повністю знищена.
Фортуна вочевидь відвернулась від Карла. Виснажена лихоліттями Північної війни його держава конала: чума спустошувала її терени, населення бідувало... Приреченість, чорна без просвітку безнадія опанували серцями шведів. Восени 1714 року Карл отримав з Батьківщини листа. Сейм та уряд попереджали: Швеція змучена; якщо король негайно не з'явиться, вони самостійно укладуть мир. Не марнуючи часу, Карл вскочив в сідло...
27 жовтня 1714 року ескорт, гідний Його Величності, виступив в путь. Звичні до переходів неквапно й розмірено йшли королівські драбанти, марширували аскери. За колонами вояків потяглися валками дорогі карети та кочі, на шкіряних подушках сиділи поважні персони - усілякі великі цабе та крутії - ділки, що мали безмірне щастя позичити шведському королю гроші,
- державні справи змусили Карла ХІІ наробити боргів -
Ясна річ, маєстат не уникав кредиторів: численним позикодавцям він велів їхати в Штральзунд і там дожидатися на розрахунок... І понурі й задумані дивились позикодавці, як в клубах пилюги стрімко віддалялись від них два вершники.
Інкогніто, в супроводі лишень ад'ютанта, мчав-летів на північ монарх Швеції, - гнав, мов вітер - майже не зупиняючись, не жаліючи баских коней, неслися на північ два вершники - за п'ятнадцять днів вони проскакали всією Європою - 11 листопада 1714 року Карл з'явився біля воріт Штральзунда, фортеці на балтійському узбережжі, останнього оплоту шведів у Померанії.
Нотатки Даміана Щербини цитуються по: Застирець Ів. "Мазепинці в Туреччинї. З паперів Садик-паші (Чайковского)" // Україна: Науковий трьохмісячник українознавства. - 1914. - Кн. 2 (сайт litopys.org.ua)
При оформленні сторінки використані репродукції портрета Ахмеда ІІІ роботи художника Жан-Батиста ван Мура, а також гравюр Auguste Joseph Desarnod з зображенням руїн будинку, в якому мешкав Карл ХІІ у Демотиці та фортеці Демотика.