Ерфурт
Конспект для туриста
Глава 1
Всю історію Тюрингії ми вмістили в один абзац. Відповідно, і для оповіді про минуле її столиці нам знадобиться не занадто багато тексту. Припускаю, що вистачить буквально двох слів: «довга» й «строката».
Перша згадка про Ерфурт датується 742 роком. Пан Боніфацій вжив сей топонім в листі до свого начальника, римського папи Захарія. Як і будь-яка сучасна людина, я й гадки не маю, хто такий Боніфацій, однак мені приємно думати, що давним давно, дванадцять з гаком століть назад, опинившись в дрімучих тюринзьких хащах, сей чоловік розгледів перспективу в невеличкому поселенні біля броду через річку Гера і взяв на себе великий труд написати кілька рядків в Рим,
- бо це ж зовсім не те, що нам із вами поспіхом стукати двома пальцями по засмальцьованому екрану смартфона -
Це ж треба було вбити якусь корову, здерти з неї шкіру, вимочити в проточній воді і довго м’яти руками, потім висмикнути з гусака пір’їну, зробити якимось чином чорнила… також, мабуть, складна технологія... І тільки після цього вивести на пергаменті писемні знаки, які і зрозуміти-то могли на планеті, може, людей сто...
Потім довірена особа в непоказному чорному одязі сідала в карету, відзначену гербами із сріблястим колесом на червоному фоні, велетень-кучер хвацько ляскав батогом по кінському крупу і шпарко неслися коні дорогою, бряжчала збруя, гукав погонич, з під копит летіла багнюка, потрапляючи на щоки та одяг роззявам, десь так за кілька тижнів посланець з'являвся на порозі папської резиденції, віддавав епістолу якомусь клерку з почту Його Святості і незабаром один з тих вчених мужів, що мав тями навчитися грамоті, читав рабу рабів Божих вголос листа із проханням підтвердити повноваження Боніфація нести світ тюринзьким язичникам... Не маю жодного сумніву, що Захарій надав собрату своєму усі необхідні документи з печатками, адже трудами невтомного проповідника та його відчайдушних колег в Ерфурті була створена самостійна єпархія, збудована перша церква, і деякий час велично, наче голос стародавніх пророків, звучав в німецьких лісах голос Боніфація та його нечисленних соратників, аж допоки їх не вбили в 754 році гарячкуваті в релігійних дискусіях дикуни, ерфуртське єпископство розформували, духовне життя тутешньої території підпорядкували курфюрстам Майнца,
- діячам амбітним і грошовитим -
тож вже незабаром Ерфурт прозвали "Тюринзьким Римом", - навіть сьогодні тут налічується двадцять сім історичних церков, найвеличніші з них Кафедральний собор та Severikirche.
Ерфуртській Собор Святої Марії та Церква Святого Северія знаходяться поруч один біля одної, на невеличкому пагорбі, до обох можна піднятися живописними сходами, сенс підніматися є: розкіш внутрішнього оздоблення здивує навіть треноване око. До того ж в Erfurter Dom можна побачити найбільший в світі середньовічний дзвін, який вільно гойдається.
* * * * *
Архієпископ Майнца - неабияка зірка на імперському небосхилі, курфюрст, друга людина в державі... що звісно не позбавляло тертя з сусідами. В 1184 році затято зчепилися майнцівський архієрей Конрад I та ландграф Тюрингії Людвиг III. Залагодити суперечку взявся римо-германський король Генріх VI, який якраз чимчикував мимо з доблесним своїм військом до Польщі. Отже 26 липня в будинку настоятеля Ерфуртського собору зібрався увесь місцевий бомонд, ще й з дальніх країв понаїхали на хофтаг славні лицарі та поважні духовні особи, і тільки-но король став вершити суд, як підлога не витримала - мабуть, дядьки зібралися не найхудющі - дошки проломилися і увесь цей натовп летить з другого поверху на перший, і з усією силою гепається на дерев'яну долівку. І знову тріщать, знову ламаються дошки, і вишукане товариство летить ще нижче, акурат в вигрібну яму, яка, ясна річ, не чистилася роками.
Королю та майнцівському архієпископу пощастило сидіти в ніші зовнішньої стіни, - вирячивши очі, вони спостерігали за цим Армагеддоном: як забульбилася темно-іржава піна лайна та сечі, і поглинула блискуче німецьке воїнство, всмоктала святих отців.
Шістдесят людей потопли в ерфуртських екскрементах.
Яка нікчемна й безглузда смерть...
Петерсберг
"Петер" перекладається з латини як камінь, "берг" значить гора, Петерсберг нашою буде "кам'яна гора", нашою буде не вірно.
Шимон, син рибалки, отримав ім'я Петро від бога Ісуса Христа, який пообіцяв збудувати на ньому, як на твердому камені, свою церкву, на твердому камені віри збудовано в Ерфурті першу церкву, на честь першого пастиря назвали її люди, тож не каменем - твердинею віри є найвища в місті гора.
Якщо ви шанувальник статистики, то ви мусите це знати: в часи середньовіччя в Ерфурті на двадцять тисяч населення налічувалось 38 церков, в тому числі монастирські церкви чотирнадцяти монастирів, - на горі Петерсберг милувала око містянина обитель бенедиктинців - монастир Святих Петра та Павла, Peterskirche була його монастирською церквою, це найдавніша церковна споруда, яка зберіглася й понині.
Одже Церква Святого Петра... Якщо у вас є трохи фантазії, перед вами предстане красива тринефна базиліка в романському стилі з колонами та з двома ефектними баштами, вінчаних шпилями. А як фантазії не вистачить, ви побачите велику непоказну комору, в якій наполеонівські вояки складували усілякі армійські припаси.
В якому б вигляді не постала перед вами найдавніша ерфуртська церква, - чи то в живописній красі минулого, чи то в непрезентабельному вигляді сьогодення, - ми мусимо вам розказати, що в 1806 році, двічі розбивши прусські війська в битвах при Єні та Ауерштедті, французи без бою зайняли Петерсберг і з тієї пори тут не залишилося нічого святого: монастирське майно розпродали на аукціоні і - як шанувальнику статистики, вам обов'язково це треба знати - прекрасний орган з 2333 трубами дістався громаді Бюсслебена... Однак після кампанії 1812 року та програної битві при Лейпцігу покотилася долу зірка Наполеона - кажучи без алегорій, славетне його воїнство перетворилось на збрід панікерів і безславно втекло. Гарнізон Петерсберга, залишившись в ар'єргарді, виявив чудеса мужності. Оточені з усіх боків російською, австрійською та прусською арміями, французи не здалися: в ході шаленої артилерійської перестрілки зник з лиця землі монастир - які там ефектні башти... усе геть розвалили - домівки ерфуртців, що опинилися під обстрілом французьких гармат, наче корова язиком злизала,
в результаті утворилася порожнеча в міській забудові,
іншими словами гігантська площа,
нині вона зветься Соборною.
З одного боку цієї площі містяться згадані вище Собор Святої Марії та Церква Святого Северія, а майже напроти височіє гора Петерсберг. Топографи кажуть, що висота цієї гори 231 метр. Але то в абсолютному вимірі - над рівнем моря. Відносна ж висота значно менше: метрів тридцять п'ять - тридцять шість. На вершину веде тропа і живописні сходи, до послуг лінькуватих туристів споруджено ліфт, адже вважається, що кожна приїжджа людина має дістатися верху. Бо звідти відкривається прегарна панорама на Ерфурт. Бо там знаходиться найдавніша ерфуртська церква. Бо врешті решт вся гора Петерсберг - се цитадель, зразок середньовічної фортифікації, прекрасний наочний матеріал аби вивчити, що таке бастіон, равелін, капонір чи люнет.
Цитадель Петерсберга - найбільша з подібних споруд в Європі. З найголовніших її розваг - це спуститися в підземні ходи і прислухатися чи не риють підкоп вороги, чи не крадуться чужі сапери, аби підкласти під стіну мину. Ну, не знаю... На щастя, вже декілька десятиліть довкола Ерфурта панує мир, супокій і тиша. Не бачу жодного сенсу лізти у підземелля. Краще вже на поверхні, пройтися стежиною, що оперезує пагорб, подивитися на квіти, на зелень садів, на чудові ерфуртські краєвиди.
А люнети та равеліни хай залишаються у минулому.
Отак.
При оформленні сторінки використані фото chelis6252, Flerschemer та чиєсь ще.