Коротко
Федеральна земля Тюрингія
Тюрингія - серце Німеччини.
Це Вартбург, в якому переховувався від папських поплічників Мартін Лютер, - грішник, якого таврували анафемою, - людина, що докорінно змінила церкву, повернувши її до витоків. Саме в тюринзькій глухомані Лютер переклав Новий заповіт німецькою, аби кожен розумів Слово Боже.
Це Веймар - точка зборки Німеччини, столиця країни в часи, коли і країни-то ще не було... Місто, де балачки кількох прекраснодушних базікал неждано-негадано знайшли відгук в душах підростаючого покоління і від віку роздрібнені німці усвідомили себе нацією. Не випадково після поразки Другого Райху в Першій світовій війні, коли тріщала, ламалася, мов крига весною, держава, саме тут, у Веймарі зібралися установчі національні збори. Тюрингія - місце народження Веймарської республіки, омріяної, хоч і недовговічної демократії - се сталось тут.
В Тюрингії народилися різдвяні ялинкові прикраси, звідси по нашій планеті розійшлися кумедні садові гноми, склодуви Лауша першими в світі видули зі скла штучне око - чи це не привід придивитися до цієї землі уважніше? До того ж саме в Тюрингії славетний оптик Карл Цайс шліфував свої неперевершені лінзи, скрізь які хоч на зірки зазирай, хоч на амебу споглядай в мікроскопі... Одже, Тюрингія: колись-то територія розселення германських племен тюрингів, потім їх королівство, потім уламки цього утворення, які залишилися після кривавих битв з франками - в тринадцятому столітті ці землі потрапили в хазяйські руки Веттинів і з тієї пори представники цього княжого роду краювали Тюрингію, як хотіли: на невеличкому клаптику суші вони примудрилися вмістити пару князівств і декілька герцогств, трони яких і гріли своїми задами аж допоки в 1871 році увесь сей дріб'язок не увійшов до складу Другого Райху. Потім розквіт, війна, крах імперії, руїна, розруха - 1 травня 1920 року була створена федеральна земля Веймарської республіки, яка отримала назву Тюрингія. А оскільки подальша історія вам швидше за все відома, то, мабуть, не завадить сказати де ж ця історія відбувалась. Ото бачите в центрі мапи коричневий клаптик з написом Thüringen? Оце та сама Тюрингія і є.
Коротко про Тюрингію
Офіційне найменування - Вільна держава Тюрингія (Freistaat Thüringen).
Утворена - 1 травня 1920 року.
Відновлена - 3 жовтня 1990 року.
Столиця - Ерфурт.
Площа - 16 202,33 кілометрів квадратних.
Найвища точка - 963 метра (Гроссер-Берберг).
Найнижча точка - 114 метрів (Унструт).
Населення - 2 122 335 особа (на 31 грудня 2023 року).
Густота населення - 131 особа на квадратний кілометр.
Офіційна мова - німецька.
Діалекти - дев'ять регіональних діалектів, з яких сім відносяться до тюринзько-верхньосаксонської групи та два до головної франконської групи.
ВВП - 61,91 мільярдів євро (2017 рік).
Борг - 15,898 мільярдів євро (2020 рік).
Рівень безробіття - 6,2% (2023 рік).
* * * * *
Державні символи
* * * * *
Невисокі гірські масиви, де чи не кожна вершина вінчана замком якогось легендарного лицаря, предковічні густі ліси, мальовничі долини річок - природня краса Тюрингії заслуговує на віртуозний пензель вправного майстра живопису, на найкращу оптику фотохудожника, на чорнильні плями, що рясно вкривають сторінки зошита мандрівника, допоки сам мандрівник, відкривши від захоплення рота, надихається тутешніми краєвидами... Колись-то позашлюбний син фрау Трініус поїхав з Ерфурта до Берліна, де розпочав кар'єру бухгалтера, а поміж діла писав статті про столичні справи, - згодом Генріх Август здобув чималого успіху як газетяр, проте все кинув, повернувся на милу малу Батьківщину і до кінця днів своїх вештався із наплічником тюринзькими лісами... Саме йому належить той вислів, що на довгі роки став невід'ємним від імені цього краю: "Тюрингія - зелене серце Німеччини"... Так, Тюрингія - зелене серце Німеччини. І хоча в 2022 році місцеве міністерство внутрішніх справ вирішило більше не користуватись цим гаслом для туристичного маркетингу під тим сміхотворним приводом, що воно застаріло і не підходить в якості елемента ідентифікації, ми вимушені опонувати чиновникам. Ясна річ, діяльність людини значно прорідила неходжені тюринзькі хащі. Однак третина Тюрингії все ще вкрита лісами, - як і раніше, тут можна зустріти жабу та божу корівку, і їй-бо славно, панове, пройтися стежиною, наспівуючи пісеньку про Rennsteig.
Ренштайг - найдавніший пішохідний маршрут Німеччини, він проходить по хребту Тюринзького лісу, Тюринзьких сланцевих гір та Франконського лісу і щороку приблизно сто тисяч туристів бадьоро крокують Ренштайгом, крутять в захваті головою на триста шістдесят градусів і дивуються наскільки ж щедро природа обдарувала цю місцину красою. Розділяю сей захват, - слова, народжені тутешніми краєвидами створюють надійний резерв художньої літератури.
Додайте до естетичних вражень Ренштайгу прадавній буковий ліс Національного парку Гайніх - його пишнобарвність і невичерпне біорізноманіття: дикі кішки, 7 видів дятлів, 500 видів мокриць...
І це ж ще не все, панове, - їй-бо, Тюрингія, то не тільки дятли. В невеличкому цьому шматку Німеччини просто безліч пам'яток та цікавинок. Про деякі з них ми маємо намір вам розказати. Зізнаємось, нас аж трусить від такої привабливої перспективи... І почнемо з Ерфурта.
При оформленні сторінки використані фото R. Linke, MachoPapilio а також відео fritz51230 (Herbert Roth співає Das Rennsteiglied, запис 1980 року).