Вупперталь
Вуппертальська підвісна дорога
Глава 2
Вуппертальська підвісна дорога - головна цікавинка Вупперталя, спроектував її славнозвісний інженер Євген Ланген, відкрив для народу кайзер Вільгельм II, - сталось це 24 жовтня 1900 року, того ясного погожого дня імператор приїхав в містечко Бармен, яке нині є частиною Вупперталя, і з турботливістю батька нації запитує у містян:
- Що вам відкрити, панове?
- Відкрийте нам, Ваша Величність, Зал слави.
- Залюбки, - відповідає Вільгельм та й перерізав червону стрічку. А оскільки день був погідний, яскраво сяяло сонечко, святково і весело грали його відблиски на касках кірасирів, і пломеніли очі молодих дам, то з усіх цих поважних причин імператор перебував у чудовому гуморі, невгамовна вдача його потребувала продовження, тож він і цікавиться:
- Може щось ще треба відкрити?
- А ось, Ваша Величність, трохи недобудовану залізну дорогу маємо...
- Прекрасно, - каже Вільгельм. Сів у вагон із дружиною та супроводжуючим почтом і прокотився зі станції Дьопперсберг до Фохвінкеля. На цьому програму візиту було повністю вичерпано, кайзер поїхав по своїх справах, а залізничники довели Schwebebahn до пуття і 1-го березня 1901 року відкрили об'єкт для публіки. Звісно, не весь - тільки на ділянці Зоологічний сад - Клюге.
Подія спричинила неабиякий ажіотаж: поїзди курсували кожні десять хвилин, але натовп охочих здійснити тест-драйв не зменшувався. Тоді залізниця перейшла на п'ятихвилинний цикл і весело літали туди-сюди потяги, плавно пливли в повітрі колосального розміру екіпажі, ошатно одягнуті сиділи в них городяни, з урочистим і гордим видом - як і належить людині в час причетності до неабиякого тріумфу... Десь о 18:00 щось зламалось в електриці і рух зупинився.
Огляд Вуппертальської підвісної залізниці імператорським подружжям 24 жовтня 1900 року.
* * * * *
Сьогодення
Тільки невіглас міг описати Schwebebahn як щось типу трамвай. Це залізниця, справжня залізна дорога: з машиністом, з провідниками, які відкривають і закривають двері, з вагонами двох класів, з місцем, відведеним для курців. В усякому раз так було... Нині, ясна річ, дещо змінилося: куріння в поїздах заборонене, замість провідників двері розсуває пневматика, повсюди датчики і автоматика, - як кажуть, навіть машиністів незабаром замінять на штучний, так би мовити, інтелект.
Сьогодні Вуппертальська підвісна дорога - це 20 станцій (від кінцевої до кінцевої - 13,231 кілометра); магістральний рельсовий путь довжиною 26,6 кілометра (враховуючи два розвороти); експлуатаційні путі, депо; унікальна опорна система, яка виготовлена з м'якої сталі, щоб краще сприймати розтягуючі зусилля; два з половиною мільйона заклепок; водний маршрут, сухопутній маршрут, - ще з тих часів, коли жильцям домівок, які стоять впритул до дороги, залізничники приплачували за штори, цей маршрут в народі називають "карнизний". Але це давня історія, наразі ніхто нікому не платить. Та й ніхто, чесно кажучи, не соромиться виставити назагал своє інтимне життя-буття. Ба більше... Припускаю, що дехто з наших сучасників і сам був би готовий віддячити залізничній компанії за можливість демонструвати її клієнтам свої обвислі принади. Хоча і навряд ця послуга мала б підвищений попит, - все ж таки це гроші на вітер - мов вітер, літають потяги залізницею. Швидкість руху обмежена шістдесятьма кілометрами на годину. Середня швидкість (з зупинками) - 25,6 км/год. Час в путі варіюється від 29 хвилин зранку до 31 хвилини ввечері і на вихідних.
Ясна річ, гарячі голови могли б розігнати поїзд і набагато швидше. Однак серед швебебанівських машиністів немає гарячих голів. Бо безпека - це найголовніше; безпека - понад усе. Суто статистично, Вуппертальська підвісна дорога - найбезпечніший вид транспорту: за більш, ніж столітню експлуатацію тут трапилося лишень декілька незначних інцидентів і тільки одна серйозна аварія: 12 квітня 1999 року о 5:45 ранку потяг 4 типу GTW72 на швидкості 30 кілометрів на годину врізався в металевий затискач, який по халатності забули на колії ремонтники, зірвався з висоти десяти метрів і впав в ріку. Повідомлення про халепу, яке надійшло в поліцію по телефону служби екстреної допомоги, там зустріли глузливим сміхом. Бо це неможливо. Цього не може буть.
Так, троща на підвісній дорозі - це щось немислиме.
Але вона сталася: 5 загиблих, 47 постраждалих... Втім за століття експлуатації це все.
Точніше не все, була ще одна трагікомічна історія.
В 1950-му році в Вупперталі гастролював цирк під керівництвом Франца Альтхоффа. І от цей підприємливий пан вирішив зробити рекламну промоуцію - проїхатися в вагоні підвісної дороги із слоненям. Треба додати, що слоненя Туффі було досвідчене в ділах шоубізу: в Золінгені возило ящики з пивом, в Оберхаузені з'їло букет квітів і помочилося на персидський килим в присутності мера... тобто знало, як привернути увагу.
От і тут Туффі не підвела, - проломила стіну вагона і стрибнула в річку.
Оскільки тварина не постраждала - як врешті решт і ніхто з присутніх - то сей курйоз вмить перетворився на анекдот. Кожний розказує його в міру власної фантазії, рік у рік історія обростає яскравими подробицями і давно вже стала частиною міського фольклору, однією з вуппертальських легенд.
* * * * *
Імператорський вагон
Ясна річ, час не стоїть на місці, і Schwebebahn крокує в ногу із ним. Вуппертальська підвісна дорога сторічної давнини схожа на себе сьогоднішню, як кінний візок на ракету.
Змінилося все. З 18-го грудня 2016 року на маршрут виходять поїзди новітньої серії. Дизайн розробки büro+staubach, система управління European Train Control System, трифазні асинхронні двигуни з рекуперацією енергії при гальмуванні... Generation 15 - це космос. Просто космос. Однак з істинно німецькою заощадливістю хазяйновиті хлопці з Вуппертальської залізниці зберегли і перші вагони,
- ті самі, що катався на них ще Вільгельм -
Тож для особливих випадків на кшталт весільної подорожі чи вечірки можна замовити кайзер-вагон. Або приєднатися до екскурсії, щоб випити кухоль пива в розкішних декораціях кайзерівської доби. Ну, а якщо ви не плекаєте ностальгії за часами Другого Райху і не збираєтесь гуляти весілля, що ж... тоді купуйте квиток і просто катайтеся Швебебаном, - це одна з головних вуппертальських туристичних розваг.
* * * * *
Post Scriptum
24 жовтня 1900 року: Його Величність Імператор Вільгельм II та супроводжуючі особи заходять на станцію Дьопперсберг, аби прокотитися першою в світі підвісною залізницею.
Наші дні: Імператорський вагон Вуппертальської підвісної дороги очікує вас. Не затримуйте відправлення потяга.
При оформленні сторінки використані фото: Atamari, Paul Horsefield та чиїсь ще.