Moin, Гамбург
Лілі Марлен
Глава 1

"Moin" - це вітання, яким жителі Гамбурга з давніх-давен обмінюються один з одним при зустрічі. Перекладається воно, як "Добрий ранок", що не заважає використовувати його протягом усієї доби. Вдень - Moin, у вечірній час - Moin, вночі, у ліжку з дружиною - Moin, Moin.
А "Jo" - це "Jo", в залежності від інтонації воно може значити, що завгодно.
- Як тобі сьогодні погода?
- Jo.
- Хочеш пива?
- Jo.
- Коли ти вийдеш заміж за Петера?
- Jo.
Розумієте? Рій думок справжнього гамбуржця не піддається викладенню на папері. Аби ухопити сенс того, що людина тобі каже, треба її бачити, потрібно її чути... Це саме, до речі, стосується і самого міста на Ельбі. Хочеш його збагнути, їдь - з таким багатим словниковим запасом (Moin і Jo) ви можете вільно спілкуватися з будь-ким із будь-яких тем, вступати в наукові дискусії, признаватися у коханні... Хто ж тільки не признавався у коханні до Гамбурга...
- Ви любите Гамбург?
- Jo.
* * * * *
Гамбуржці небагатослівні. Однак в їхніх серцях - буря. Сильні переживання, емоції, складні відтінки й тонкощі почуттів, душевні пориви, jo. Якось один хлопець родом із Гамбурга стояв на варті. Саме тоді вирувала страшна війна у світі, - був 1915 рік. Юнака тільки-но мобілізували, за декілька днів світила йому відправка на Східний фронт. Але не про можливість скорої смерті думав молодий солдат, не про те, що швидше за все отримає він кулю чи снаряд відірве ногу... ні, не про це. Далеко - далеко від жахіть кривавої м'ясорубки літали думки вісімнадцятирічного гамбуржця, згадував він дім, згадував двох дівчат, яких кохав поперемінно, - доньку бакалійника Лілі та медсестру Марлен. І раптом бозна-звідки з'явились слова, слова склалися в вірш, в ту мить юнак придумав аж три рядки.
Потім фронт, окопи, поранення, демобілізація. Багато - багато геть випадкових слів, - романи про піратів, п'єси, радіопостановки, кіносценарії. А потрібних слів не було, потрібних слів завше не вистачає. Слова прийшли до нього в 1937 році. Чоловік дописав дві строфи і готовий твір видали в поетичному збірнику «Die Kleine Hafenorgel».
На збірку звернули увагу. В 1938 році німецький композитор на прізвище Шульце написав музику до кількох віршів з тієї книжечки, в тому числі і до "Дівчини під ліхтарем", - стала в нагоді мелодія, яку сей спритний пан придумав для реклами зубної пасти. В ті грозові сповнені націоналістичного чаду часи Норберт Шульце був в Німеччині серйозною величиною. Його шлягери "Бомби на Англію", "Танки котяться Африкою", "Від Фінляндії до Чорного моря" здобули неабияку популярність. Але новий хіт не зайшов: платівка з піснею в виконанні зірки берлінського "Кабаре комедіантів" Лале Андресен провалилася в продажу, - купили тільки 700 примірників.
* * * * *
Лілі Марлен
Навесні 1941 року "Лілі Марлен" вперше прозвучала на радіо, - співробітники окупаційної німецької радіостанції «Солдатське радіо Белграда» знайшли платівку серед музичного мотлоху в прибитих пилом архівах віденського Radio-Verkehrs-AG і дали пісню в етер. Марева юного чатового деякий час лилися - розливалися радіохвилями, а потім за терміновим розпорядженням міністерства пропаганди цю пісню негайно прибрали з ротації, - як упадницьку та депресивну.
... тим часом в окопах...
Тим часом в окопах, в бліндажах, усюди на фронті, що розтягнувся на тисячі й тисячі кілометрів - згрудившись, збившись до купи біля лампових приймачів сиділи німецькі солдати, вчорашні селяни, докери, чоботарі, свердлувальники... люди, відірвані від домівок. Солдати чекали на пісню. На той голос, що чіпляв з перших нот, що перетворював їхнє серце на масло.
Коли "Лілі Марлен" зникла з етеру, з фронту полетіли листи: "Поверніть!". Сам лис пустелі - генерал Ервін Роммель - наполіг... Пісня повернулась - її крутили кожного дня протягом дня і окремо
- залізне правило! -
в 21:57 акурат перед новинами.
І полетіли листи додому, нареченим, дружинам, сестрам: "Послухайте!".
В Африці - зафіксовано - англійці кричали німцям: "Зробіть гучніше, товариші!" і в окопах, і над окопами, повсюди, на тисячі й тисячі кілометрів, лунав чуйний жіночий голос на фоні маршових ритмів, міді труб і хору бадьорих кастратів, під вибухи та свист куль, на тлі нескінченного роками триваючого жахіття, - і тужили - журилися під цей голос люди, одягнуті в уніформу,
- ніхто! ніхто не народжується для війни, -
І лунав той жіночий голос - як зв'язок, як міст між домом і фронтом, як місток над безоднею...
Невдовзі текст пісні переклали французькою, потім фінською, потім з'явилась англійська інтерпретація, з якою співачка Енн Шелтон впоралася настільки блискуче, що багато хто з острів'ян подумав, що це від народження суто британська пісня.
* * * * *
Наразі "Лілі Марлен" перекладено сорока вісьмома мовами світу.
Серед них і українська...
Бо ніхто не народжується для війни, однак подеколи доводиться воювати. Трохи запізно декларувати, що ти за мир, коли ракети прилітають в твій дім. Хочеш - не хочеш треба брати до рук зброю. І тоді знову - в окопах і над окопами, під вибухи, під свист куль, на тлі нескінченного роками триваючого жахіття - як зв'язок, як місток, як надія, що ніколи не згасає у серці:
Так віриться, що ми прийдем
Стояти знов під ліхтарем,
Як вперш, Лілі Марлен
Як вперш, Лілі Марлен.
В тексті використана цитата з тексту пісні "Лілі Марлен" (автор слів - Ганс Ляйп, переклад - Сергій Жадан).
При оформленні сторінки використано фото Thomas Kloock та відео Herr Friedrich.