Гамбург
за один день
Якби до Землі наближався астероїд і вчені, помітивши його, попередили, що до кінця світу залишився один день, я би рекомендував провести його в родинному колі. А от якби пильність спостерігачів за зоряним небом подарувала приреченому на неминучу загибель людству іще один додатковий день, то краще за все було б провести його в Гамбурзі,
- найкрасивішому місті на планеті -
хоч би як непереконливо це не звучало, в даному тексті ми будемо притримуватися саме цієї теорії.
Одже, Гамбург... Що може вмістити в себе один день в Гамбургу?
Зранку - солодка булочка, в обід - суп з вугра, увечері - камбала Finkenwerder. Проміжок можна заповнити прогулянкою Шпайхерштадтом і візитом до Мініатюрної країни див, яку дехто з відвідувачів за давньої звичкою спрощувати називає найбільшим в світі макетом залізниці.
Встигаєте нотувати наші поради? Гаразд, я буду розповідати трохи повільніше. Зранку - Franzbrötchen.
Це така булочка, фірмова страва місцевої кухні. Вона дуже поширена на півночі Німеччини, а про місто на Ельбі годі й казати, - жодного ранку тут не обходиться без цієї солодкої випічки та чашечки кави.
Кажуть, гамбурзький пекар Ієронім Фриш підгледів секрет випікання Franzbrötchen у якогось француза з кондитерської Franzsche Bakery, що в Альтоні. Оскільки сей заклад було засновано з милості данського короля Фрідріха V, який зробив виключення з норм тогочасного правосуддя для релігійного біженця гугенота Сабатьє, то в Гамбурзі цю випічку називають данською. В самій же Данії - віденським хлібом.
* * * * *
Одже, Гамбург, ранок. Зима пронизує до кісток, літо жарт, - не випічка робить анорексиків пухкими в передостанній день перед загибеллю, а светри і пальта. Відкиньте думки про зайву вагу. В місті на Ельбі кажуть: "Franzbrötchen am Morgen vertreibt Kummer und Sorgen". Що нашою мовою означає: булочка зранку гонить геть турботи і смуток. Тож відігнавши від себе зажуру, прямуємо в Miniatur Wunderland. Деякі балакуни нав'язують людству думку, що це макет залізниці. Але нам, - всім тим, в кого серце відкрите для сприйняття дива, - беззастережно і абсолютно ясно: це місце - справжня країна мрій.
Більше тисячі потягів, десять тисяч вагонів, 5278 будиночків і мостів, 157 тисяч мініатюрних дерев, 292 тисячі фігурок, - якби б це й справді була модель залізниці вона б вражала розмахом і досконалістю.
Поїзди котять по рейках і зупиняються на станціях та вокзалах, семафори подають різнокольорові сигнали, - рух, швидкість, краса.
Проте Miniatur Wunderland - не залізна дорога з приголомшливою майстерністю відтворена в малому масштабі. Це наш світ. Наша планета, де всупереч географії поруч із Гамбургом розташувався Ріо, - справжній Ріо! - з пляжем і океаном, з карнавалом, з веселим крихітним людом, який - за натиском кнопки - оживає і запально танцює самбу.
Планета, де руїни Риму сусідять з патагонськими льодовиками. Де між іграшковою Антарктидою та іграшковим мисом Горном зовсім не іграшкові скаженіють і б'ються хвилі, - сполохи світла, звуки і візуальні проекції забезпечують незабутній ефект. Арізонська пустеля з сяючим і вдень, і вночі Лас-Вегасом зливається з космодромом на мисі Канаверал, - здається, там збирається стартувати в космос якийсь супертехнологічний Шаттл. Так! На цій дивовижній планеті все змішалося - переплелося: міста, країни, материки, стародавня історія людства і його клопітке сьогодення. Ось кінний лицар вирушає в хрестовий похід. А ось чотирнадцять гоночних автомобілів, змагаючись за Гран-прі F-1, несуться по трасі в Монако. День і ніч вирує в цій дивовижній країні життя - кожні п'ятнадцять хвилин день тут змінюється на ніч і вирує, вирує життя: їдуть машини, злітають літаки, курсують судна з гавані в гавань. Десь пожежники приборкують полум'я. Десь кіношники знімають вестерн. Шоколадна фабрика в мініатюрній Швейцарії працює безперестанку. Ше б пак... Адже тут можна не тільки подивитися на процес виготовлення продукції, а ще й отримати наприкінці мініатюрну плитку справжнього шоколаду. Неподалік на концерт під відкритим небом ді-джея ВоВо зібралася публіка, - десь так приблизно під двадцять тисяч його фанатів. Тільки-но настає темрява в руках багатьох з них з'являються сяючі світлом ліхтарики. І звучить, гримить в приміщеннях Wunderland енергійний хіт - здається, «Let Me Be Your Superstar», - що ж... все ясно: хтось дістався до чергової кнопки.
Лавандові поля і сніги; пінгвіни, білі ведмеді та коні; шахти Кіруна, ярмарки, атракціони; Колізей і Базиліка Святого Петра, і Замок Егесков... де це, до речі? десь у Данії. Блиск венеційського маскараду і суворість Північного моря, - тридцять тисяч літрів води, припливи, відпливи... Технології, які породжують відчуття, що все це живе. Ваша фантазія, яка породжує впевненість, що все це живе.
Miniatur Wunderland є втіленням ваших мрій.
Буде жаль, якщо ваші мрії знищить той бісовий астероїд.
Галерея
Мініатюрна країна див
А знаєте що? Я передумав влаштовувати Армагеддон. Адже окрім вчених в цьому сюжеті присутні й інші герої. Он якийсь міцний горішок під патетичну музику сідає в ракету, ізраїльські зброярі вручають йому свою таємну розробку - гіпер-супер-квантово-електронну гармату, телевізійники включають прямий ефір, президент каже напучення, п'ятнадцять, а то й більше красунь обдаровують космічного вояка ніжними поглядами... Реве двигун, клуби диму, вогонь, реактивна сила викидає ракету в зоряний простір. Наш звитяжець цілить в гігантську кам'яну кулю, що стрімко наближається до Землі. Бах! Бах! Астероїд розлітається на друзки. Знову музика. Президент каже промову. П'ятнадцять а то й більше красунь з нетерпінням очікують повернення героя додому. І от тепер - коли над нами вже не висить дамоклів меч передостаннього дня перед кінцем світу - маємо з вами нагоду без поспіху прогулятися Шпайхерштадтом,
- це такий район Гамбурга, в ньому якраз і знаходиться Miniatur Wunderland -
тобто в будь-якому випадку нам довелось би тут шпацирувати,
тож зробимо це з користю,
усе уважно роздивимося,
і зробимо висновок: ЮНЕСКО таки мало рацію, коли занесло "місто складів" до Світової спадщини.
"Місто складів" - це дослівний переклад з німецької топоніма Speicherstadt. З давніх-давен Гамбург мав привілей безмитної торгівлі, навіть в часи Другого Райху він мав статус вільного порту. Ясна річ, не кволим струмочком, - грандіозним неспинним потоком текли сюди з усього світу товари, майже вся німецька колоніальна торгівля йшла через гамбурзький Порто-франко.
Місто потребувало доброї комори для зберігання усіх цих багатств, і вона з'явилася: Speicherstadt.
Колись-то, можливо, ми більш детально розкажемо про Шпайхерштадт, - про його історію, архітектуру, про тисячі й тисячі дубових паль, які слугують йому фундаментом... А поки що просто гуляємо містом, слухаємо його звуки, дихаємо повітрям, радіємо: Як же здорово, що ми врятували Гамбург від знищення. Ба-більше врятували увесь світ.
При оформленні сторінки використано фото: RiesenFotos, Jan Barnier, Alta Alteo та чиїсь ще.
Галерея клікабельна