Нюрнберг
Баварці у Кайзербургу
Глава 14
Опинившись між молотом та ковадлом, шмат заліза перетворюється на меч. Або леміш плуга. Або будь-який інший предмет за потребою коваля. В цьому і полягає різниця між людиною та залізом, - людина сама обирає ким бути.
Парость славного дерева, баварський курфюрст Максиміліан завжди з щирою приязню дивився у бік Франції: коли осяяний спалахами, у громах гарматних залпів Наполеон бив під Аустерліцем європейських правителів і безладними зграями метались по континенту недобитки австрійської армії,
- армії імператора Священної Римської імперії -
орудар Баварії числився серед союзників Бонапарта; великородний пан поставив усе на корсиканського вискочку і вгадав: з милості французького владаря князь отримав королівську корону, ще й розжився деякою земелькою... Тіроль, Форарльберг, правобережжя Інна - дуже ласі територіальні шматочки опинились за Пресбурзьким миром в хазяйновитих руках Віттельсбахів, однак не це головне. Головне, Віттельсбахи здобули прихильність тогочасного вершителя доль, а до того ж ще й кровно породичались: донька Максиміліана (Августа) вийшла заміж за пасинка Наполеона (кавалера Ежена де Богарне).
Тож можемо стверджувати: дівочою вродою плочено за Вільне місто Нюрнберг.
Адже тільки-но в Мюнхені відгуляли з великою помпою розкішне весілля, - ще й увесь хміль не вивітрився - а в Парижі вже підписувався договір про об'єднання німецьких держав у Рейнський союз: статтею 17 цього вікопомного акту Нюрнберг віддавався під повний суверенітет Баварії. 6 серпня 1806 року пан тисячолітнього Райху, кайзер найвеличнішої в світі імперії, безхребтний слинько Франц II на ультимативну вимогу Наполеона оголосив про складання з себе титулу і повноважень імператора Священної Римської імперії, водночас звільнивши імперські князівства, класи, чини та посадові особи імперських установ від обов'язків, накладених на них імперською конституцією. 8 вересня 1806 року король Баварії Максиміліан I Йосиф видав патент, яким оголосив Нюрнберг своєю власністю. Рівно за тиждень члени Міської Ради склали присягу на вірність своєму новоявленому государю.
Відтоді над Нюрнбергом затріпотіли біло-блакитні баварські державні стяги, а на гербі Баварії з'явились "Франконські граблі".
Одже, любощами аристократки куплено вільне імперське місто.
А ще зрадою, великою зрадою...
"Непохитні у вірності" - з дідів-прадідів девіз Віттельсбахів... 8 жовтня 1813 року, за десять днів до "Битви народів", - битви, в якій вирішувалась доля Франції, Наполеона, усіх - парость славного дерева, баварський король Максиміліан І кинув свого благодійника і вступив у союз із Австрією. За це європейські правителі, що в кривавій баталії нарешті здолали ворога, не стали знищувати Königreich Bayern. Великородного пана Максиміліана залишили на престолі. Ясна річ, його набутки трохи поскубли: Тіроль, Форарльберг, правобережжя Інна... усе це довелось повернути Габсбургам. Але натомість королівству віддали деякі інші землі... Бо, як відомо, ворон ворону око не виклює. Взагалі-то, суто математично, вотчина Віттельсбахів майже подвоїлась. Однак з перепуду та хвилювань, а також в силу дуже поважного віку, Максиміліан І відправився на небеса, корона опинилась на голові його сина,
- чоловіка вдумливого і розсудливого -
Тож, трохи подумавши, той розсудив: аби інтеграція нових територій відбулась якнайшвидше і якнайкраще, на додачу до титулу короля величатися треба ще й князем Франконії, князем Швабії та графом Пфальц-Рейнським. Окрім цих видатних реформ Людвіг І затвердив нове написання держави (через "y" замість "i"), перейменував усі річки на старий лад та й взагалі серед владарів першої половини дев'ятнадцятого століття відрізнявся бурхливою діяльністю, нахилом до мистецтв і тягою до всього нового, - в усякому разі що стосується вибагливого у коханні жіноцтва... Саме цьому діячу Мюнхен має завдячувати університетом та неперевершеними колекціями своїх блискучих художніх музеїв, Регенсбург - знаменитою Вальгаллою, а Німеччина - першою на її теренах залізницею Нюрнберг - Фюрт.
* * * * *
Баварці у Кайзербургу
На відміну від батька Людвіг І полюбляв бувати у Нюрнбергу, - навіть, думав, оселитися у господі імператора на горі. За дорученням короля знаменитий будівничий Карл Александер фон Гайдельофф у 1833 році приступив до перебудови імператорського палацу. Професору архітектури та великому поціновувачу нюрнберзької давнини здалося, що неоготична романтика пасуватиме атмосфері середньовічних веж. Не шкодуючи сил (і королівських грошей), майстер Гайдельофф очистив замок від нашарувань бароко та ренесансу, і з натхненням взявся за інтер'єри. Дерев'яні панелі, каміни, розписи... за п'ять рочків пан будівельник привів Кайзербург у належний вид,
- вид, який личить німецькому лицарю -
Втім оздоби приміщень не припали Людвігу І до смаку, він знайшов їх занадто дорогими та театральними, витрачатися на декорації правитель не захотів, роботи на деякий час зупинилися, лише при наступному королі - Максиміліані ІІ - облаштування королівської резиденції продовжилося: в проміжку між 1851 та 1858 роками Август фон Фойт завершив справу.
З ажурними кам'яними парапетами, прикрашений пишним різьбленням масивний балкон, що його збудував Гайдельофф на західному фасаді палацу, геть не відповідав вимогам історичності. Ба більше, сей елемент радикально змінював сприйняття Кайзербургу, перетворюючи фортецю на підкреслено помпезну садибу. Втім, коли б государю спало на думку помилуватися краєвидами, з того балкону відкривався чудовий вид, тому Фойт вирішив його залишити. Нині цю архітектурну прикрасу можна побачити хіба що на листівках кінця дев'ятнадцятого століття - під час післявоєнної відбудови реставратори визнали балкон історичною фальсифікацією і принципово не стали його відновлювати.
* * * * *
Тріумфальне повернення
Допоки баварці кваснули у розсолі Середньовіччя, прусські володарі Гогенцоллерни енергійно струсили пил з дідівських прадавніх одеж і впевнено закрокували в майбутнє. Пруссія стрімко набувала промислової та військової могутності, а набравши достатньо сил, на смерть зчепилася з Австрією.
Хто буде верховодити в німецьких краях - ось, що стояло на кону у Війні за об'єднання 1866 року.
В конфлікті між двома німецькими гегемонами Людвіг ІІ поставив на Австрію і не вгадав: перемогли пруссаки, їхній вождь - імператор нової імперії - зажадав розділити з баварцями "замок своїх батьків"... Ясна річ, негайно це право отримав... Онук Вільгельма І, імператор Вільгельм ІІ кілька разів проживав у Кайзербургу і завжди називав себе "бургграфом Нюрнберга".
* * * * *
Фото на пам'ять
При оформленні сторінки використано фото vanFaretto.