Біла вежа
Нюрнберг за один день
Глава 2
Біла вежа (німецькою: Weisser Turm) – загальновідоме і популярне серед заїжджих роззяв місце, ви її відразу впізнаєте: це потужна споруда з цегли та пісковика, що височить над площею Людвігплатц, наче кряжисте дерево. Коло вежі мостяться дві башточки барбакану, акуратні і ладні, як молоденькі пузатенькі боровички. Колись тут був в'їзд до імперського міста Нюрнберга; біля воріт стояв стражник - вуса, алебарда, гаманець на поясі, - мабуть, він і врятував вежу від зазіхань влади, що було націлилася на дармовий будівельний матеріал кладки. Адже, як ви й самі можете бачити, стіни міських укріплень розібрані, а Біла вежа стоїть, і нічого їй з часом не робиться, і великий годинник, здавна вмонтований у нутро, розмірено та невтомно обертає свої стрілки, відраховуючи довгі літа і башті, і Нюрнбергу, і всім нам.
* * * * *
Nota Bene
Як людина широкого кругозору та сучасного способу мислення, наш читач вочевидь розуміє: справа не в алебарді та вусах стражника. Випадковість і збіг обставин - ось, що врятувало башту від знищення. При будівництві чотирнадцятої станції нюрнберзького метро, яка знаходиться просто під вежею, Weisser Turm мали б знести і звести замість неї якесь одоробло,
- саме так і крокує прогрес -
Однак славнозвісна німецька сентиментальність вберегла історичну пам'ятку. 4500-тонну споруду башти встановили на бетонну плиту, яку - наче атланти - непохитно тримали тридцять дебелих паль. Втім, якщо за наказом Зевса персонаж з давньогрецької міфології мусив утримувати небосхил вічно, то професіонали сучасності впоралися за лічені місяці: роботи розпочалися 26 травня 1975 року, а вже 28 січня 1978 року станцію урочисто відкрили для пасажирів і всі ті щасливчики, що спустилися на ескалаторі до платформ, із задоволенням пересвідчилися: модерна зелена плитка прекрасно гармоніює з облицюванням пісковиком.
Ба більше...
І на поверхні станції все радує око.
Барбакан, пошкоджений ще у війну, дбайливо відновлено.
Біла вежа - на місці, виструнчила ставну постать і красується у первозданній своїй красі.
... точніше, майже у первозданній...
Адже - як відомо - спочатку Weisser Turm була вкрита шаром білої штукатурки (власно кажучи, це і зумовило її історичну назву). Однак під час післявоєнної реконструкції вежа позбулась білих своїх одеж. Відтоді вона має природне забарвлення - червоно-охристий колір каменю... І знаєте що? Сей тон їй дуже пасує. Вельми ошатний лук.
* * * * *
Фото на згадку
"Біла вежа" і тридцять дебелих паль... Будівництво станції нюрнберзького метро Weisser Turm.
* * * * *
Найгірший ворог легенд
Автор - мрійник і фантазер.
Раз по раз в його уяві постає стародавній Нюрнберг: неприступні кам'яні мури, Біла вежа, бравий стражник, що чатує біля міської брами, блиск алебарди, хвацько закручені вуса, черево, гаманець...
І ніщо,
ні пожовклі від часу поштові листівки, ні фото з архівів, ні гравюри середньовічних майстрів,
ні - навіть! - здоровий глузд,
не здатні прибрати з цих візій башту сліпучо-білого кольору.
Що й казати: стіни, вежа, вояк... мені дуже подобається ця змальована фантазією картина. Біда лише в тому, що, можливо, це просто вимисел, - вигадування того, чого немає і ніколи не було у житті.
Ясна річ, гуляючи Нюрнбергом, я підходив до Weisser Turm. Жодних ознак, що колись-то ці стіни були вкриті білою штукатуркою я на помітив. Якихось візуальних підтверджень її існування в минулому знову-таки не знайшов. Коли хочете, то окрім запевнень штучного інтелекту та різномастих блогерів, які з бездумною впертістю деруть один в одного тексти, інших свідчень, що від початку початків Біла вежа була білою просто немає.
То й що?
Хіба це привід розлучатися з улюбленою візією?
На це сакраментальне запитання хай кожний відповість собі сам.
Реальність - найгірший ворог легенд... "Біла вежа", фото 1911 року.
* * * * *
Біла вежа, 18 вік
Мовчазні свідки минулого. Тих віків, що давно відгули...
"Дім Тевтонського ордена та Біла вежа" - гравюра Йоганна Адама Дельзенбаха (1687 - 1765).
При оформленні сторінки використані фото Fred Romero, архівні фото з колекцій Nürnberger Quartiere та Altstadtfreunde Nürnberg, а також гравюра Йоганна Адама Дельзенбаха "Дім Тевтонського ордена та Біла вежа".