Авіньйон
Пам'ятки та цікавинки
Про південь Франції не дуже й багато чого залишилося недомовленим - про білих коней Камаргу вже оповідано, найкрасивіші селища Люберону ретельно полічені та пойменовані, детальна розвідка римської спадщини Арля належним чином проведена - хіба що пам'ятки Авіньйона потребують негайного вспомину,
адже в списку туристичних уподобань префектура Воклюзу займає геть не останнє місце:
щоби вам було на що подивитися тут ще у дванадцятому столітті звели міст - як кажуть, голос з небес дав пастуху Бенезету відповідну вказівку.
Подробиці оказії не відомі.
Думаю, в один з тих ясних погожих днів, на які такий щедрий французький південь, допоки стадо тихо-мирно паслося і лінькувато щипало собі травичку, хлопець приліг десь у затінку та й задрімав. І явився йому Христос. "Вставай, - каже Ісус.- Йди-но збудуй міст в Авіньйоні". Натхнений божим напученням юнак попрямував у місто і невдовзі постав перед очима тутешнього єпископа з вимогою фінансування. З невимовним подивом служитель церкви уставився на візитера, і з деякою навіть розгубленістю. "Чи всі в нього дома?" - отака мимохіть з'явилася у архієрея думка: враховуючи ширину, глибину й силу плину, він мав усі підстави для сумніву. Однак вагання єпископа не зупинили юного волопаса. Бенезет відправився на берег Рони і кинув у річковий потік перший камінь - да такий здоровенний, що його і тридцять людей не могли би зрушити з місця. Побачивши оце чудо, усі авіньйонські жителі переконалися, що воля Господа ясно явлена і з ентузіазмом кинулися до роботи, а їхній заводій та натхненник став ходити округою, проповідувати Євангеліє і збирати милостиню на харч та заробіток мостобудівникам.
До речі, у цій боговгідній справі чимало знайшлося охочих допомогти Бенезету: численні завзятці збились до купи, утворивши орден Frères pontifes ("Брати-мостовики"), і жодний прочанин, який крокував до Риму чи до Сантьяго-де-Компостело, не міг пройти мимо них, не внесши добровільно пожертву на будівництво, - вже тільки за це Бенезета мали б признати "Святим"...
Менше з тим... Року божого 1185-го труди були вінчані успіхом: видіння, яке примарилося пастуху, матеріалізувалося у вигляді дерев'яного мосту, - велична споруда простояла акурат чотири десятиліття, аж допоки французький король Людовик VІІІ на прізвисько "Лев" не знищив його під час хрестового походу на альбігойців.
* * * * *
Міст Сен-Бенезе
У 1234 році Авіньйонський міст відбудували - на сей раз він постав повністю з каменю. Капітальна конструкція довжиною приблизно у дев'ятсот метрів, 22 арки, 21 опора, справжнє чудо інженерної думки. І гроші. Дуже великі гроші. Ми не можемо навіть стверджувати, що відбудова влетіла місцевій громаді в копієчку, - цей вислів і близько не відображає суті: на будівництво пішли гігантські суми, це було надзвичайно дорого. Окрім видатків з міської скарбниці, залучалися позики від італійських банкірів і кошти від продажу індульгенцій та доходів від церковної десятини. Папа Римський гарантував відпущення всіх гріхів усякому, хто майном чи монетою долучиться до фінансування і брати-мостовики донесли цю пречудову звістку до кожного багатія, і з їх та божою поміччю очистився вмить Прованс, - не залишилося в ньому грішників. Правителі обох берегів ріки надали Авіньйону нечувані привілеї - наприклад, право збирати спеціальні податки на сіль та вино... Словом, чимало щирих сердець і чистих й не дуже рук доклалось до видатної справи. Коли ж мурування мосту було завершено і кам'яна монументальна споруда зависочіла-простяглася над Роною, у вежах, що розташувалися з обидвох кінців Pont Saint-Bénézet, всілися митники і з кожного каравану, пішохода чи вершника стали брати платню за перетин, і колосальних розмірів інвестиція швидесенько окупилася.
Слід зауважити, що міст Сен-Бенезе не стримів по прямій від брами до брами, а вигинався відповідно до тодішнього положення островів, і
- головне -
не тільки поєднував, а водночас і розмежовував дві найпотужніші сили того часу: володіння Священної Римської імперії (Авіньйон, лівобережжя) та Королівства Франції (Вільнев-лез-Авіньйон, берег правий).
Одже за контроль над Авіньйонським мостом суперничали дві сили, а перемогла третя. Рона-ріка завше блукала, зміщувалася по заплаві, міцні опори Pont Saint-Bénézet надійно протистояли капризам потоку, втім прогони раз по раз не витримували шаленства стихії: весняні та осінні повені регулярно зносили арки, їх замінювали на тимчасові дерев'яні конструкції, котрі знов зносило водопілля... у намарному цьому змаганні ріка взяла верх, після чергового обвалу
- у 1669 році -
за ремонт потрощеної споруди вже й не бралися. Залишки мосту з плином часу і далі собі руйнувалися, кілька століть останок минувшини муляв очі містянам своєю присутністю, втім прибрати рештки усе не доходили руки,
та й витрачатися на демонтаж - це ж пускати гроші на вітер,
отак вік за віком і стояв скалічений інвалід без усякого зиску для Авіньйону, аж допоки пани з ЮНЕСКО не класифікували Міст Сен-Бенезе, як об'єкт всесвітньої спадщини, - разом із Папським Палацом, Собором Нотр-Дам-де-Дом та іншими пам'ятниками історичного центра міста,
відтоді негожі руїни перетворилися на туристичний магніт, - подивитися на Pont Saint-Bénézet здаля можна безплатно, прогулятися чотирма вцілілими арками коштує 5 євро.
* * * * *
Папський палац
Папський палац (Palais des Papes) - вітрина готичної архітектури. Тут у XIV столітті, під час авіньйонського полону пап, сидів римський понтифік в колі найближчих сподвижників, торгував церковними посадами та індульгенціями, - бурхливою золотою рікою текли в Авіньйон десятина й аннати, і все, що не розходилось по гаманцях слуг божих, оберталось нечуваними в ті віки показними надмірними розкошами, які втілювались у камені монументальних споруд тодішніми видатними майстрами.
Звісно, вид похмурих міцних будівель мимоволі навіює думку, що це не вишукана резиденція голови Католицької церкви, а цитадель, - неприступна фортеця, у якій Святішій отець укрився-сховався від хижого ока своєї войовничої пастви. Вежі, бійниці, високі кам'яні стіни - з них значно зручніше стріляти у натовпи з арбалетів, ніж проповідувати слово боже... Схоже, молитва у ті часи не гарантувала понтифіку захист і нікого з мирян не стримувала від зазіхань на папське багатство і безумовний, іменем Господа наданий авторитет.
Після від'їзду Папи у Рим авіньйонський палац занепав, у буремні роки Французької революції його, як годиться, розграбували, - архітектурний ансамбль з усім його колись-то розкішним начинням відійшов у відання військово-інженерного корпусу і браві пани військові добре подбали про папську готику, влаштувавши в будівлях в'язницю й казарми для нижніх чинів:
величні парадні зали розгородили перегородками;
фрески зафарбували вапном:
колосальні стрілчасті арки замінили трьома рядами маленьких квадратних вікон;
- звісно, усього не перелічиш, але роки і роки зусиль знадобилися армії, щоби навести у забудові належний порядок -
тож коли люди в погонах забралися геть (це сталося у 1906 році), то й реставраторам довелося потрудитись чимало, аби вернути приміщенням початковий вид.
Зала Великої аудієнції, Зала бенкетів, зала, де папа приймав монархів і кардиналів, Велика каплиця і Каплиця святого Іоанна, особисті покої понтифіка - нині відроджена та відкрита для огляду значна частина палацу. Стіни, склепіння - усе в бездоганному стані. Щодо меблів... у вартість квитка (для дорослих - 16 євро) входить доступ до веб-додатку, в якому є дуже багато відеоматеріалів, - ціла купа контенту з історії та архітектури Palais des Papes на шести іноземних мовах, - дивишся на екран смартфона і замість порожніх стін бачиш, як усе тут виглядало у чотирнадцятому столітті - з тогочасними меблями, з гобеленами, з палаючими камінами, з пишно сервірованими столами, з папським двором у сліпучо-розкішнім вбранні.
* * * * *
Авіньонські вали
Кріпосні мури Авіньйона (Remparts d'Avignon) збереглися у всій своїй величній красі: стіни грізні, башти ефектні, камені кладки вмощені й підігнані бездоганно, машикулі підтримуються рядом невеликих консолей з чарівним профілем, зубці ідеальні рівні, - словом, для орд туристів, що кочують світом у пошуках вражень, Авіньйонські вали є непересічною цікавинкою, яка потребує огляду і милувань.
Частина міських укріплень існує з античних часів, найновіші - ровесники Папи Інокентія VІ, за наказом і коштом якого їх, власно кажучи, і звели... Авіньйонські вали простягнулися на 4,3 кілометри, охоплюють площу 150 га і через свій вік слугують надійним орієнтиром: усе, що всередині є історичним центром, - кожний будинок, який розташований в межах периметру Remparts d'Avignon, має бути предметом ваших досліджень: Кафедральний собор Нотр-Дам-де-Дом з позолоченою статуєю Діви Марії; інші церкви, збудовані у чотирнадцятому столітті (Сен-П'єр, Сен-Дідьє, Сен-Агріколь - класичні зразки суворої готичної архітектури); будівля ратуші з Годинниковою вежею; Папський монетний двір; вулиця Красильників з її водяними колесами; карусель Belle Epoque; Опера; численні кав'ярні і ресторанчики,
- ці особливо! -
кожний заклад підлягає відвідуванню, детальному і вдумливому ознайомленню із меню, замовленню і неспішному, ситому частуванню, - не виключено, що із келихом вишуканого вина.
При оформленні сторінки використані фото roba66, Infinita Highway, Henk Monster, Isabelle (Cultured Voyages), а також гравюра із зображенням Авіньйонського мосту роботи Етьєна Мартелланжа.