Перегони
Камарзька корида
Глава 4
Отже Камарг... Неспішними плавами обійняла його ріка. Однооке, вибілене спекою та нудьгою небо без цікавості дивиться вниз - бачить стави, облямовані очеретом, калюжі боліт, попечені сонцем луки. На пасовиськах чорномаста худобина лінькувато жує траву. День монотонно і звично перебирає чотки хвилин. Пастухи причепились до якогось рогатого красеня і безжально ганяють бика. Той носиться без упину: б'є об землю копитами - земля дрижить.
Аж раптом пастух вирішує, що бик готовий до перегонів і марудний камарзький будень перетворюється на свято. Скотарі скидають робочу одежу і вдягають нарядне вбрання, до деталей регламентоване ще маркізом де Барончеллі - барвисту ефектну сорочку, штани з тканини "кротяча шкіра", знаменитий фетровий капелюх - після чого хвацько сідають верхи на коней
і
- гей-гей! -
женуть худобину з пасовищ до містечок. Над путівцями висить густа, чорна, мов хмара, курява; обабіч дороги гудучими натовпами вишикувались місцеві мешканці та туристи - щось несамовито кричать, руками машуть, наче у щирому всенародному запалі зустрічають президентський кортеж або ж першого космонавта... Приблизно отак виглядало прибуття рогатих змагальників La Course Camarguaise ще кілька десятків років тому. Втім зараз кокардьєрів перевозять виключно вантажівками. Адже вони зірки, головні дійові особи легендарного шоу, саме так - чим, власне, і відрізняється камарзька корида від кориди, що проводиться за португальськими чи іспанськими правилами, - тут все крутиться довкола бика, він в центрі подій, він герой. І тому все закінчиться хеппі-ендом, ніхто не загине, нічия кров не проллється, ніхто не стане штиркати у тварину списами, шпагами та бандерильями, у чесному поєдинку людина і звір з'ясують, хто з них спритніший, і переможець отримає все.
* * * * *
Перегони
Якщо у манадьєрів та гардіанів ще є якийсь поділ на будні і свято, то для нашого брата туриста кожний день подорожі до Камаргу безтурботливий карнавал. І наразі він наближається до своєї вражаючої кульмінації, - за двадцять євро ми придбали квиток на традиційне камарзьке дійство, трибуни ще за римлян спорудженого амфітеатру заповнені вщерть, на арені під музику дефілюють арлезіанські жінки в історичного крою шатах, потім виїжджають на конях і з великою урочистістю неквапно проходять парадом вершники, потім з'являються відчайдухи у білому,
- славнозвісні raseteur (разетери) -
Своїми Le crochet (спеціального типу "гачками") ці хлопці намагатимуться зірвати з бика атрибути: дві китиці, прикріплені до основи кожного з рогів; обмотану в кілька обертів навколо рогу мотузку, і кокарду
- головний трофей -
вузьку червону стрічку довжиною від п'яти до семи сантиметрів, яка чіпляється до чола бика.
Звісно, звір не стерпить такого нахабства і стане переслідувати разетерів - в цьому запеклому протистоянні в усій красі розкриється швидкість і верткість суперників, їх вправність, рішучість і бойовий дух.
* * * * *
Course Camarguaise - це спорт. Гра, в якій немає жертв, але є переможці. Раунд бою триває не більше, ніж чверть години. Потім захеканого кокардьєра змінює інший, і вже довкіл нього бігають гуртом разетери, намагаючись зірвати з рогів мотузки, щоб обміняти їх згодом на бали, гроші, трофеї, овації та поцілунки поклонниць - розпалених дійством гарячих заїжджих красунь. А бик... Бик вантажиться у вантажівку і повертається у манад, де за явлені доблесті отримує привілей вільно пастися у стаді, на зеленій травичці, до наступних пристрасних до шаленства змагань.
* * * * *
Фото на пам'ять
При оформленні сторінки використані фото François і Bernard Hague, а також відео невідомого мені автора.