Вартові Камаргу
Маркіз Фолько де Барончеллі

Манад - це гурт вільногуляючих коней, корів та биків і водночас місце, де їх вирощують. Манадьєр, відповідно, власник manade. В Камаргу існує чітко визначений список манад, які займають найвидатніші фамілії регіону, це престиж і велика честь. І до того ж купа обов'язків. З престижем манадьєри дають собі якось раду, а от для клопотів беруть управителя. Оцей менеджер ("байле") - також не в тім'я битий, він наймає les gardians - скотарів, що доглядають за стадом, вирощують і тренують биків - готують найдоблесніших з них до участі у кориді.

Слово "гардіан", як і слід було би очікувати, — провансальське. Воно походить від готського wardja, що означає крім іншого "вартовий", "охоронець".

Вартові

Стави й лагуни, дюни, солончаки... Болота, обрамлені зеленими стінами очерету. Вітер дме, сонце палить... Камарг не вимагає від вас нестримного лету фантазії - достатньо подивитись довкіл і ви побачите перед своїми очима таку саме картину, що зріли тут люди впродовж довгих тягуче-одноманітних століть. Хіба що замість охайних будиночків фермерів нехай ваша уява намалює поодинокі очеретяні халабуди,

- убогі й хиткі -

Жодна з них на сьогоднішній день не збереглася; деталі її будови безповоротно втрачені, - все, що відомо: в подібних житлах, тиняючись в наймах, животіли les gardians, - пастухи, найнижча сходинка в соціальній драбині сільськогосподарського Камаргу.

Фолько де Барончеллі

Одного прекрасного дня сім молодих поетів вирішили подбати про рідну свою, прославлену трубадурами чарівну провансальську мову і це абсолютно чудесним образом змінило долю Камаргу. Адже іншого прекрасного дня месьє Фредерік Містраль - вождь тієї самої сімки - зустрівся з двадцятирічним маркізом Фолько де Барончеллі і своїми спокусливими ораціями так заморочив романтичному хлопцю голову, що той і сам незчувся, як всівся у возика та покатив у дикий, камарзький край.

О! Не менших зусиль, ніж в селекцію, Барончеллі вклав у відродження традицій Камаргу. Де не вистачало традицій, маркіз їх просто вигадував. Наче той деміург, на підгрунті правічних звичаїв Фолько творив захоплюючий, геть новий світ. Рутинні сільські справи стали приводами для свят і демонструвались охочим, як театральні ексцентричні вистави. Коло глядачів цих спектаклів не обмежувалось сусідами й родичами акторів - дуже скоро в Камарг потягнулась приїжджа публіка, - іменита, заможна, спрагла до екзотичних дійств. Буденщину скотарів Барончеллі подавав (і продавав), мов цукерки в яскравих обгортках: його гардіани скинули дране лахміття і вдягли ефектні сорочки та фетрові капелюхи, знайомі художники малювали символіку, композитори писали пісні гвардійців, причепурені вартові з'явились на поштових листівках... З глухого провансальського закута Камарг на очах перетворювався на дуже цікавий глухий закут.

Щойно Баффало Білл привіз у столицю Франції "Шоу Дикого Заходу", як Фолько вже тис гастролеру руку, а пастухи маркіза, зображаючи з себе ковбоїв, гарцювали на білих камарзьких конях і стріляли в повітря з револьверів холостими набоями. Розніжені парижанки ще напуджено верещали, виставляючи напоказ свою чулість і тонку душевну організацію, а Фолько вже віз двох індіанських вождів до себе, в Камарг, і там, у манаді маркіза, тривав карнавал, бо хоч до народження прославленого хіта залишались десятиліття, маркіз Барончеллі знав: Show must go on.

Віднайдення Камаргу

Маркіз де Барончеллі-Жавон належав до тієї не самої розповсюдженої породи людей, в кому ділова хватка суміщається з добрими намірами і чистим, відкритим серцем. Здавалось би, яке діло французькому скотарю до боротьби бурів чи до війни іспанських республіканців з хунтою? Втім якесь да було... Привселюдно, відверто, не таючись, висловлював Фолько свою позицію і завжди його голос був на підтримку слабких, знедолених.

Хай би як косо не дивилися владодержці, Барончеллі незмінно тримався правильного боку історії. Була потреба, свідчив на користь комуністичного мера. Чи підтримував ромів та їх паломництво. Чи водив дружбу з корінними американцями, які навіть дали маркізу ім'я Зінд Кала Васте - "Птах з вірним серцем".

Щодо Камаргу...

Коли в головах міцних господарників зародилась ідея осушити став Ваккерес, саме маркіз Барончеллі переконав можновладців не робити фатальної помилки. "Заповідник, фольклор, туризм - ось майбутнє Камаргу", - обгрунтовував Фолько... Вмовив.

Для збереження костюмів, традицій і звичаїв Арля, Камаргу та інших регіонів кориди маркіз із друзями-однодумцями заснував асоціацію Nation Gardian і, коли урядовці намірились поставити хрест на відвічних забавах півдня, саме Фолько очолив протест.