Камарг
Білі коні, чорні бики
Глава 2
Посмалені сонцем, продуті вітрами простори... Камарг не дуже схожий на аризонські напівпустелі чи уквітчані травами прерії, але щось в ньому є таке, що дає підставу романтикам називати його Диким Заходом. Особливо, коли хлопці на білих конях женуть стадо і здіймається в небо курява, - земля стугонить, трясеться, - в хмарах чорного пилу котиться чорна маса, біжать бики, м'язи пружніють силою, довгі роги загнуті вверх...
Додати відповідної музики і враження невідпорне: ну, точно дивишся зав'язку класичного вестерна.
Оце зараз домчать ковбої до якогось забутого богом поселення, позбудуться худоби і попрямують в салун - відпочити. Віскі, карти, конфлікт, дуель на головній площі... Обличчя Клінта Іствуда крупним планом на весь екран. Обличчя його суперника - жорстокого бандюгана. Тиша, вітер. Руки на кобурах. Ще мить і пролунають постріли... О! героям фільму знадобиться неабияке вміння, аби поцілити в супротивника - куля має летіти кривою дугою, щоб оминути гравців у петанк, які зазвичай купчаться на майданах камарзьких селищ.
* * * * *
Життя зазвичай відрізняється від наших фантазій. Перш за все, хлопці на білих конях - геть не ковбої. І справа не в тому, що їх одежа - це строкаті сорочки з красивими візерунками, штани Moleskin і фетрові з широкими крисами капелюхи. Головна відмінність - в професійних обов'язках, в суті професії пастуха.
Втім перш, ніж продовжувати, слід з'ясувати, що таке камарзька manade.
Манад: що це таке?
Манад - це група тварин, певної мірою одомашнених, які менше з тим живуть у дикій природі. Менеджери туристичної індустрії створили і просувають у світ вабний образ Камаргу: білі коні, що скачуть наввипередки із вітром, - сонячні промені, бризки води, - шал чвалу, роздолля і воля. Не меншою популярністю серед приїжджих користуються чорні бики... Тож саме до цих творінь, які уособлюють славу Камаргу, - до коней і до биків - врешті решт приліпився сей термін, хоча від початків він також використовувався для позначення стад будь-якої худоби, - волів чи, наприклад, овець...
Так само словом Манад позначається місце, де розводять камарзьких биків і коней. Тож для себе ви можете трактувати manade, як ранчо чи ферму. Але, ясна річ, ані хліву, ані конюшні ви тут не побачите: жодна з тварин не коротає свій вік у стійлах, жодна не хрупає сіно з ясел - коні й бики вільно вештаються болотами і солончаками: що знайдуть, тим і годуються... Адже не заради м'яса вирощуються ці істоти, не для того, щоби стати ковбасою махан та яловичиною у супермаркетах,
- ніт! -
З биків готують бійців для участі у кориді, а коні - помічники людини у цій клопіткій справі.
* * * * *
Чорні бики
По всьому Камарзькому краю ми бачимо дужі й величні їх обриси: чорний бик - символ Камаргу, національний скарб, надбання відвічних традицій і розпіарений персонаж сучасності, головний актор всіх місцевих розваг та фестивалів. Яскраво сяє його зірка на аренах та фотосесіях,
- на травичці у манадах за загорожею -
Однак, що це? Придивіться уважніше... В одного роги спрямовані уперед, у другого пнуться просто угору... Вочевидь, це різні худобини... Що ж... ваша спостережливість заслуговує на відзнаку. Дійсно, тутешні манадьєри (тобто власники стад) спеціалізуються на розведенні двох порід: бійцівських биків (Brava) та камарзьких биків (Raço di Biou).
Одже:
Бійцівський бик - Brava
Бійцівські бики Brava - дебелі, кремезні, з короткою потужною шиєю і довгими рогами у формі ліри, що вигинаються уперед. У дев'ятнадцятому столітті племінне поголів'я цих народжених для бою звитяжців завезли в Камарг з Іспанії і гаряча іберійська кров досі кипить в їх жилах, спалахує червоним вогнем в очах.
Призначення Brava - красиво вмерти у двобої з людиною. На аренах Німа та Арля ці могутні здоровані раз по раз сходяться у битві із фахівцями освяченої традицією розправи, аби у жорстокому захопливому видовищі виявити виняткову хоробрість та отримати кілька ударів списами у загривок від пикадорів; потім, стікаючи кров'ю, вкритися гірляндами бандерилей, і - нарешті - відчути, як входить у серце смертельне лезо, під крики і завивання публіки, яка оглушливими аплодисментами зустрічає кривавий фінал.
Цілком зрозуміло, треба мати особливий талант, аби гідно здохнути на арені. В найкращому випадку тільки десять відсотків стада зіграють свою роль у немилосердній класичній виставі, - усі інші підуть під ніж: їх розшматовані туші за божевільні гроші продадуть із відповідним сертифікатом походження у супермаркетах, - як "Taureau de Camargue".
* * * * *
Камарзький бик
Бик породи Raço di Biòu - себто той, в кого роги стирчать догори - особа геть іншого штибу: він невисокий, швидкий, верткий. На відміну від Brava, Камарзький бик - місцевий уродженець, без домішок іноземної крові. В давні давна його напівдикі пращури вільно блукали тутешніми болотами та солончаками - і в цьому сенсі сучасне життя нічим не відрізняється від минувшини - так само вільно пасеться на луках-болотах худобина, так само вільно їсть самфіру, очерет і траву.
Слід додати, Камарг - вибагливе середовище. Сонце і вітер, сіль... Природний відбір не тільки адаптував камарзьких биків до суворих умов довкілля, але й сформував певні якості: темперамент, витривалість, спритність, - риси, які відкрили Raço di Biòu шлях на арену. Призначення цього звіра - брати участь в course camarguaise та інших місцевих розвагах, - різноманітних протистояннях між людиною і биком, які менше з тим не передбачають ані вбивства тварини, ані будь-якого насильства... виявляється, можна змагатись і так.
В наступних главах я розповім про зазначені дійства детальніше, а зараз коротка ремарка, аби окреслити безжалісну суть подій. В Камаргу саме бик є головним героєм: на афішах клички биків друкують великими літерами, найвидатніші змагальники стають зірками та легендами, деякі мають пам'ятники на свою честь. Втім лишень одиниці зі стада отримують шанс взяти участь у перегонах...
Усі інші
- недостатньо верткі та швидкі -
як і Brava, опиняються на полицях супермаркетів, з тим самим сертифікатом походження, з тією ж назвою "Taureau de Camargue".
* * * * *
Білі коні
Ніхто не знає, звідки взялися ці коні в Камаргу - здається, вони тут жили завжди. Кельтські насельники, фокейські колонізатори, римські загарбники, різномасте середньовічне лицарство - усі цінували тутешніх огирів та кобил: неперебірливі, витривалі, впродовж довгих століть вони вірно служили усіляким кавалеристам, а коли вояки пересіли на бронетехніку та автівки, камарзьких коняк списали з балансів, виключивши назавжди з військового обліку, і відтоді вони тягнуть суто цивільну лямку: катають туристів, позують фотографам і кіношникам,
"Білі баскі скакуни, що наввипередки із вітром несуться по кромці води, здіймаючи хмари бризок" - цей невідпорно прекрасний образ нерозривно асоціюється із Камаргом,
тож буде не зайвим вказати: лошаки Cheval de Camargue народжуються з чорним або темно-коричневим забарвленням волосяного покрову і тільки в міру дорослішання стають повністю білими. Зріст худобини в холці - згідно з останніми (2024 року) правилами племінної книги Камаргу - складає від 135 до 150 сантиметрів. Шия коротка. Тіло компактне. Кінцівки міцні. Пишна грива і хвіст, який живописно метляє, коли прудконога животина зривається у галоп... Із цілковитою впевненістю можемо констатувати: морфологічний стандарт породи являє характеристики доброго їздового коня. Відповідно, щойно лоша досягає зрілості, воно опиняється під сідлом і на довгі роки стає нерозлучним супутником для пастухів,
- другом, помічником та соратником -
Разом з les gardians коні ганяють биків, тренуючи до перегонів, грайливо гарцюють перед дівчатами, стають дибки, крешуть підковами брук, швидким алюром носяться по кромці води... словом, сумлінно і повсякчасно виконують усю необхідну роботу.
При оформленні сторінки використані фото Christophe Madamour, Harvey Barrison, Kevin A. Pepper та чиєсь ще.