Камарг
Регіональний природний парк

Зародившись в альпійських льодовиках, летить-гриміть ріка Рона прудкими гірськими струмками, вбирає в себе силу-силенну незліченних ручаїв та річок, і, подолавши відстань у вісімсот кілометрів, добігає до Середземного моря широким повноводним потоком і там, у місці, де змикається суша і синій морський безокрай, з Роною відбувається те, що трапляється із більшістю великих рік на планеті: стрімкість річкового водотоку різко стишується - за інерцією пробігши останні кілька десятків метрів, він розширюється і розчиняється у рідній водній стихії, а увесь мотлох, що ніс у собі потік осідає на дно.

Йдуть роки, осад намулюється, відклади піску, гравію, гальки, глини, суглинку - себто алювію - накопичуються і зростають... Там утворилася мілина, сям виникли перекати, ось вже і якийсь острівець стирчить над поверхнею. Ріка, оминаючи перешкоду, блукає та меандрує; водотік дрібниться, розбивається на протоки і рукави, поступово в низовинній ділянці гирла формується алювіальне надводне утворення із складною гідрографічною мережею та своєрідним ландшафтом,

- як варіант, воно може мати форму трикутника, окресленого двома рукавами, -

За схожість з великою літерою своєї абетки давні греки назвали цю штуку дельтою і, хоч то є тільки один з різновидів обрисів, який може прийняти тіло річкового осаду, саму назву в подальші століття людство не змінювало: най буде дельта, слово дельта непогано звучить.

Регіональний природний парк Камарг

Одже з часів неоліту Рона намулила понад сотню тисяч гектарів дельти і ніколи, ні на одну скороминущу мить, вона не зупинялася у своїх невпинних трудах, намагаючись відібрати у моря ще хоч дещицю простору. Втім стверджувати, що саме ріка є всевладною господаркою у Камаргу, звісно, буде великою помилкою, - могутня морська стихія вносить свій ваговитий вклад, у борні ріки і моря твориться сей дивовижний світ.

На невеличкій площі сконцентрувалася ціла мозаїка різних природних ландшафтів: широкі (до кілометра) смуги піску берегової лінії, прорізані вузькими протоками; піщані дюни, вкриті кущиками тамариску; лагуни і солоні неглибокі ставки; солончакові степи; болота, обрамлені заростями очерету; ялівцеві ліси... Різноманітна флора і фауна... Морська лілія, що цвіте в самотності серед дюн. Самфіра й морський портулак - чи не єдині з рослин, які мають шанс вижити у царстві сонця і солі. Чайки, що черкають небеса своїми крилами. Жовті іриси. Бузкові килими морської лаванди. Десятки тисяч крижнів, шилохвостих качок, лопаток. Ніжно-рожеві фламінго. Рисові паростки, що пнуться до неба з калюж, - плац для струнких елегантних чапель.

Де подивитися на пташок?

Білі коні несуть у світ образ і славу Камаргу. Чорні бики виступають для них переконливою підмогою у справі туристичного маркетингу. Фламінго - ще одна складова потужного тріумвірату, для багатьох мандрівників саме ці ніжно-рожеві птахи стають аргументом для візиту у глухий закут французького півдня. Тож перед ними - і перед нами - постає суто практичне питання: "Де подивитися на тих багрокрилих красунчиків?".

Відповідаю: "Будь-де".

Так вже склалося, що Камарг - єдине місце в Європі, де Рожевий фламінго розмножується. На камарзьких болотах і ставах цих пернатих творінь купчиться приблизно тридцять тисяч особин; вони тут буквально скрізь - гадаю, найкращим місцем для спостереження можна вважати Орнітологічний парк Пон-де-Го. Перевага парка полягає у тому, що стежинами, прокладеними між боліт, за день проходить маса народу, птахи звикли до людської присутності, тому немає потреби десь ховатись і здаля цілитись об'єктивом у ледь помітну точку на горизонті, - можна просто гуляти, наближатись до фламінго впритул, знімкуючи на телефон з відстані трьох метрів.

Що ще?

Час диктує людині повістку дня. Як маєте декілька вільних годин, можна погуляти біля ставу Ваккерес і подивитися на коней, биків, фламінго, бакланів... Як ні, відправляйтеся на узбережжя, на неозорі камарзькі пляжі - аби по щиколотки зануритися у хвилі, аби з головою пірнути у спогади - у вир нових планів та золотих мрій.