Камарг
Дика краса Провансу
Intro
Злотоіскристі дюни, попечені сонцем трави... Здіймаючи хмару бризок, по кромці води несуться у чвалі коні... Сонячні промені. Розвіяні гриви. Шал нестримного бігу. Вітер... Отаким у моїй уяві постає французький Камарг - буйна, дика краса.
* * * * *
Вітер дме, колише пожухлі трави. В травах пасуться бики... Довгі шиї, м'язисті тулуби, роги загнуті вверх... Чорний бик - уособлення духу Камаргу. Це не гора м'яса, що має стати фасованою яловичиною у супермаркеті. Це боєць. Звитяжець Course camarguaise. Хоробрий, спритний, непередбачуваний. Лиховісний вогонь в очах. Отаким і ввижається мені французький Камарг: зеленкувато-руді трави та чорні бики... - грізна, дика краса.
* * * * *
Синь небес, синь води, мальовнича лагуна, обрамлена заростями очерету. У водоймі граціозною групою застигли фламінго. Тиша, спокій і ніжно-рожеві птахи... Отаким і постає в моїй уяві Камарг - елегантна, дика краса.
* * * * *
Білі коні і чорні бики, фламінго... Є дуже вагомі причини, аби завітати в Камарг.
Справа залишилася за малим: з'ясувати де він знаходиться. І, власно кажучи, що то таке є?
Камарг: Що це і де
Камарг - це місцина на півдні Франції площею понад сто тисяч гектарів, її контури накреслені дельтою Рони: по суті Камарг і є дельтою цієї ріки. Територія на захід від меншого рукава називається Малим Камаргом (Petite Camargue), адміністративно вона відноситься до департаменту Гар регіону Окситанія, - сподіваюсь, у мене знайдеться час для опису цього краю... А зараз мова про ту частину, яка знаходиться у Провансі, в департаменті Буш-дю-Рон, - в перекладі Bouches-du-Rhône означає дослівно "Роти..." або ж "Гирло Рони".
Як для Франції, Камарг - це щось виняткове: розлога пласка рівнина з відсутністю якихось значних нерівностей - найвища точка сягає чотири метри над рівнем моря, найнижча знаходиться на півтори метри нижче нульової відмітки; в низинах притишилася, задрімала в своїх берегах вода, утворивши лагуни та величезні стави, відрізані від моря піщаними косами,
- дюни, вітер, солончаки - оце вам картина камарзького півдня -
Північ району - прісноводні болота, очеретяні зарості, птаство... чотириста видів птахів утворюють пернате тутешнє товариство. Болота чергуються з рисовими полями. Деінде видніються житла фермерів. На луках пасеться свійська худоба. Білі коні та чорні бики творять Камаргу всесвітню славу, але домінуючою животиною місцевого стада завжди були мериносові вівці, ціновані за тонкість і м'якість вовни. Тваринництво, риболовля, нескінчене длубання у засолених, малородючих грунтах заради мізерного урожаю - ось споконвічні заняття люду, який населяв дельту Рони. Бо, ясна річ, саме ріка і море визначали ландшафт, рослинність і тваринне різномаїття Камаргу. З вітру, солі, сонця, піску зродилась унікальна екосистема, в яку вселилася в давні давна людина - природа диктувала місцевому жителю види діяльності і способи виживання, природа сформувала звички й характери, природа випестувала самобутню локальну культуру, настільки не схожу на традиційний французький південь, що тисячні натовпи мандрівників щоденно приїжджають сюди, аби на власні очі побачити цю неповторну землю - посолену морем, продуту вітрами, попечену сонцем, майже безлюдну пустку - суворий, дикий Камарг.
* * * * *
Дика краса Камаргу
Білі коні несуть у світ образ і славу Камаргу. А от про тутешніх комарів зазвичай не згадують. Як правило, ці люті істоти залишаються поза дужками оповіді. І даремно. Адже вони попили людської крові не менше, ніж вампіри у фільмах B-movie. Сорок видів цих тварей мешкають у Камаргу, самиці лише десяти з них харчуються кров'ю, втім оця арифметика аж ніяк не полегшить ваших страждань. Бо комарині жінки невтомні, - починаючи з квітня і до глибокої осені вони відкладають яйця у воду чи у вологий грунт (від 30 до 150 штук за раз) і приблизно на сьомий день,
коли все живе за прикладом божим начебто мало би відпочити,
вилуплюється нова генерація кровососів... Це армія! Непереможна армія...
І я навіть не впевнений, чи можна прихлопнути ту особу, що всілась на вас і з апетитом жере кров... Може це незаконно? Адже увесь трикутник між рукавами ріки Рони то є Регіональний природний парк; частина території класифікована, як заповідник, і знаходиться під охороною директив ЄС ("про птахів" та "про середовище існування") - команда парку, запрошуючи помилуватися біологічним різноманіттям, не втомлюється нагадувати: природа тендітна і потребує з боку відвідувачів поваги... Ніколи не забувайте: ви тут лише гість.
* * * * *
Камарг - не безлюдна пустка.
Болота чергуються з рисовими полями. На луках пасеться свійська худоба. У ставах рибалки тягають сітками товстолобиків і вугрів. Як колись повелось, так і нині місцевий люд займається звичними справами. Втім хазяйнує обачливо, аби не нашкодити екосистемі, аби зберегти баланс. Чорні камарзькі бики, бійцівські бики, білі камарзькі коні - усі вони розводяться екстенсивно, чисельність їх контролюється, від народження і до смерті - це рядок племінних книг.
Ви ж розумієте, що в Камаргу немає диких коней?
Кожний тутешній кінь - це знаряддя людської праці. В очікуванні роботи скакуни стоять за загорожею біля фермерських житл, у тіні тополь, неквапно жують траву. Справа намарна ховатися десь у кущах в очікуванні того, що перед вами пронесеться-проскаче запалений в льоті табун. Ні, цього не буде. Треба приїхати на екскурсію з гідом або особисто домовитися з господарем. І от тоді да... Тоді летять коні по кромці води, здіймаючи хмару бризок. Горять сонячні промені. Метляють гриви. У всій своїй дикій красі постає перед вами Камарг.
При оформленні сторінки використані фото Loren Fisher, Arnaud Badiane, Miriam Ulivi та Kevin A. Pepper.