О-де-Франс
Коротко про регіон
Одного прекрасного дня у французького президента Олланда виникла мисль зменшити витрати на чиновницький апарат шляхом скорочення кількості регіонів. Цією державницькою ідеєю він поспішив поділитися зі співгромадянами: 3 червня 2014 року уся регіональна щоденна преса вийшла з колонкою керманича Франції "Réformer les territoires pour réformer la France" і чи не вмить прозріли народні маси, збагнули раптом, що немає у них більш нагальнішої проблеми, ніж терміново перекроїти свою країну, і пішла гуляти від серця до серця думка, усі взялися з азартом плескати язиками та обговорювати животрепетні питання часу,
- інколи на тонах навіть підвищених -
бо на карті, що супроводжувала статтю, ілюструючи ініціативу вельмишановного пана Олланда, деякі пропозиції виглядали, як мінімум, суперечливо.
Скажімо, регіон Нор-Па-де-Кале залишався незмінним, а от Пікардія об'єднувалася з Шампань-Арденнами... Ясна річ, дехто з політиків вбачав у цьому підступний план соціалістів не віддавати густонаселений регіон впливу Національного фронту і здобути перевагу на прийдешніх місцевих виборах... Словом, як і водиться у демократіях, кипіли пристрасті, тріщали чуби, точились нескінченні словесні баталії...
В результаті,
коли адміністративна реформа таки відбулась,
Пікардію об'єднали з Нор-Па-де-Кале, зібравши до купи всі землі французької півночі. І не те, щоб законодавці пошлюбили жабу з гадюкою, але - треба визнати - нове територіальне утворення складається з геть різних історичних, мовних, культурних традицій. А втім для подорожнього люду воно і на краще, - тепер в цього краю є ще більше приваб, які можуть заохотити до мандрівки.
* * * * *
Назва
У французькій мові - в сенсі географічних термінів - слово "haut" означає "високий", а його множина взагалі "висоти, високогір'я". Тож для території, рельєф якої не перевищує 300 метрів над рівнем моря, трохи дивним виглядає ім'я Hauts-de-France. Однак саме таку назву врешті решт отримало дитя реформи дві тисячі чотирнадцятого - дві тисячі шістнадцятого років: "О-де-Франс" - "Верхня Франція".
* * * * *
Географія
О-де-Франс межує з регіонами Гранд-Ест, Іль-де-Франс і Нормандія, сусідить із Бельгією і - через протоку Ла-Манш - зі Сполученим Королівством; з півночі його омиває Північне море; на знаменитих тутешніх пляжах досить часто зустрічаються дикі моржі (маються на увазі люди із залізним здоров'ям, що купаються у крижаній воді) та тюлені, - маються на увазі Phoca vitulina (звичайний тюлень) та Halichoerus grypus (тев'як довгомордий).
Ластоногі не єдині живі істоти, хто врятувався від списа чи кулі мисливця-промисловика і чудом дожив до наших днів взірцевого, трошки награного добросердя. Кулики, чаплі, дикі гуси, качки, білі лелеки та інші шановані орнітологами представники пернатої фауни облаштувалися у прибережних маршах багаточисельною ненажерливою спільнотою; у букових й дубових лісах повно дикого звіру - то продефілює благородний олень, то сарна граціозно проскаче... А втім не бачу можливості в невеличкому тексті перелічити усіх тутешніх борсуків та лисичек-сестричек, тому скажу коротко: природа Верхньої Франції різноманітна.
* * * * *
О-де-Франс - регіон рівнинний. Низовини, пласкі плато, трохи вищі плато, порізані долинами річок, горбисті розлогі ділянки - отак тут виглядає земна поверхня, середня висота рельєфу становить 98 метрів, найвища точка - 295 метрів. Клімат океанічний. Малосніжна, вогка, м'яка зима на узбережжі; літо прохолодне, - як то кажуть, хто напівголий, хто в шубі не по сезону... Погода - щоденний сюрприз: часті, іноді дуже сильні вітри роблять на побережжі погоду. Подалі від берегової лінії клімат наближається до континентального: взимку сніги й морози, влітку намагається припекти розніжену землю жаром променів сонечко. Близькість до Атлантики та Північного моря створила у "Верхній Франції" набір ландшафтів, де водна стихія постійно взаємодіє із сушею.
Типовими природними зонами є:
Опаловий берег. Величні крейдяні кручі, десь внизу котяться хвилі і понад пінистими валами шугають, кигикають чайки; ти стоїш на верху, а перед очима безмежна відкривається просторінь, - отак мав би виглядати опис Côte d'Opale, хоча слово "безмежна" в ньому і зайве: межа є, в ясний день з мису Блан-Не можна побачити берег Англії. Якщо ж докласти зусиль і уникнути непотрібної літературщини, то Опаловий берег - це скелі, затоки, широкі піщані пляжі та дюни (чагарникові з хащами шипшини, обліпихи і бузини; сірі, вкриті зіркоподібним мохом тортулою; білі, порослі молочаєм і маррамовою травою, й зародкові, на крайній межі припливу, з нечисленними пасмами руколи і пирію - ембріони майбутньої красоти).
Водно-болотисті угіддя та естуарії. Зона вологих луків, солоних боліт (маршів), річкових гирл - перш за все, гігантська затока Сомми, де море двічі на день затоплює тисячі гектарів мулистою відмілини, і двічі на день відкочується назад - домівка для 400 видів рослин і 335 видів птахів - а також згаданих вище тюленів.
Крейдяні плато та рівнини займають центр О-де-Франс. Предковічні ліси, що колись-то колихали тут зеленими кронами у такт подиху вітру, своє відшуміли - заради полів із пшеницею та цукрового буряку геть порубали-повирізали їх рішучі чоловіки - тепер вітри колихають колосся та бурякове бадилля.
На півдні регіону збереглися значні лісові масиви. Ідилічні букові пущі, діброви, тихі озера... рай.
* * * * *
Економіка
Половину цукру у Франції виробляють з цукрового буряка, який виростили фермери О-де-Франс; 60 відсотків картоплі країни - плід труда їх працьовитих рук; майже уся брюссельська капуста та лист цикорію дикого, що з користю для хворих на діабет пхають у салати шеф-кухарі... все це здобуток місцевих аграріїв. Щодня славні жінки-трудівниці з набряклих від молока коров'ячих вим'їв видоюють до десяти відсотків від загальних французьких надоїв, а їх не менш славні чоловіки клопочуть-товчуться у власних винарнях, виготовляючи десять відсотків від виробленого у країні шампанського,
- оце вам, улюблені мої читачі, наслідки глобального потепління: виноград вже визріває на півночі Франції -
І хто зна? Може, невдовзі тутешній селянин зосередиться на вирощуванні ананасів...
А втім жителі О-де-Франс не намагаються виключно сільським господарством обмежити коло своїх звершень: металургія, переробка пластмас, випуск транспортного обладнання... Тридцять відсотків національного виробництва автівок здійснюється тут кількома великими французькими та світовими автомобільними групами.
Тож, рушаючи у доросле життя, юнки та юнаки вільні обирати свій шлях: широкі, прямі відкриваються перед ними дороги - і не тільки на завод чи до корівника... Для повноти намальованої картини згадаємо цілу купу народу, які водять трамваї, лікують вам зуби, виховують дитинчат і вчать уму-розуму підлітків. Додамо поліціантів, пожежників, рибалок, мерчандайзерів і касирш супермаркетів, сімдесят тисяч екскурсоводів, адміністраторів та покоївок зі сфери туризму, - 344,000 підприємств регіональної економіки відповідально і наполегливо створюють в О-де-Франс робочі місця... І при цьому 8,8% населення регіону страждають від безробіття - шокуюче-дивний факт.
* * * * *
Коротко
Про регіон О-де-Франс
Офіційна назва - Hauts-de-France (О-де-Франс або Верхня Франція).
Префектура - Лілль.
Площа - 31 806 км².
Кількість населення - 5 992 194 особи (2023 рік).
Густота населення - 188 осіб/км².
Регіональні мови - пікардійська, західно-фламандська.
* * * * *
Департаменти регіону
О-де-Франс
Нор (59) - префектура: Лілль;
Па-де-Кале (62) - префектура: Аррас;
Ена (02) - префектура: Лан;
Сомма (80) - префектура: Ам'єн;
Уаза (60) - префектура: Бове.
* * * * *
Символи регіону
О-де-Франс
Французькі регіони не мають власних прапорів і гербів, однак якась добра людина створила для О-де-Франс неофіційну символіку з геральдичними елементами колишніх володарів: із королівськими ліліями, червоними пікардійськими левами та чорним фламандським левом на золотому тлі.
При оформленні сторінки використані фото schoolartBYschoolboy та Jean-Pierre Gilson - Oise Tourisme.