Художник
Юрій Клапоух. Нарис до біографії
Юрій Олексійович Клапоух не просто талановитий художник, він має рідкісний дар, - усе, що з'являється з-під його пензля, виходить, немов живе. Єдина різниця: справжні яблука коштують десь гривень п'ятнадцять - шістнадцять за кілограм, а щоб придбати яблука, намальовані живописцем, вам знадобиться трохи побільше грошей... значно побільше... купа.
Однак, ближче до біографії.
З відстані майже прожитого життя втішно і радісно згадувати юність: відвічну оту картоплю та зліплі підозрілого кольору макарони; добу, коли смажені ніжки Буша були ледве не святом... то й що! Зате кров кипить, - воля, розправлені крила, весело! Ми вже якось писали про цей клаптик життя Юрія Олексійовича, тож вам, наші улюблені читачі, достеменно відомо, що тільки-но дмухнув над ошелешеною країною легковій ще не дуже помітних, але відчутних і непереборно близьких змін пан Клапоух написав рапорт і подався на вільні хліби, - не на хліби з маслом, - на хліб та воду, як і годиться істинному художнику. Що саме личить професійному маляру бувший військовий знав добре. Свого часу його батько, також людина в погонах, служив у Німецькій Демократичній Республіці. Тож хлопець мав змогу відвідувати Дрезденську галерею. Не годину, не дві майбутній художник блукав музейними залами, мов зачарований, стовбичив він перед творіннями геніїв, - дивився, вдивлявся, чи не нюхав... той запах хлопець запам'ятав назавжди.
Художник
Запах запахом, але ж треба мати і навички. Юрій Олексійович Клапоух поступає у Московський народний університет мистецтв, на заочну форму навчання. Безперервні штудії, невтомна наполеглива праця, робота без вихідних і відпусток, за чотири роки його навчили писати не гірше, ніж старі голландці. Та що там не гірше... точнісінько, як вони: з млинами і рибаками, із штучним зістаренням полотна, із кракелюром, - он бачте оті тріщинки на картині? і хто скаже, що це творіння харківського студента - заочника, а не якогось видатного майстра з минулого?
Жарти жартами, але Клапоух багато чого навчився у геніальних класиків. І я зараз не про ремісницькі тонкощі та дрібниці... Головне: якщо вже вирішив увіковічнити свій немудрящий сніданок, малюй так, щоб у глядача слинки текли, щоби йому буквально кортіло і собі зробити яєчню. Ну й, звісно, треба вміти писати спокусливо голих жінок. Бо якщо ти не можеш зобразити голу жіночу натуру, то який з тебе, к бісу, художник? Нікчема...
* * * * *
Якось Юрій Олексійович потрапив до тільки-но повернутого державою храму Олександра Невського в Харкові, да так там і залишився на довгі чотири роки. Пошарпані вкриті мерзенними фарбами стіни, шмаття відваленої штукатурки, - ось, що бачило око, коли архів Сабурки, - психіатричної харківської лікарні - нарешті звільнив історичну будівлю. За деякий час Божий дім відродився: мов живі, із мари тисячоліть повстали на спаплюжених стінах фігури, - чи не самотужки наш герой оздобив церкву прекрасним розписом. І ожила церква, засяяла... за цей подвиг художник має орден і грамоту від синоду. Безумовно, мав би і численні щедрі замовлення, та пан Клапоух ніколи не був служкою грошового мішка: в 1998 році він повертається до станкового живопису і з тих пір працює вільним художником, - не створює копій, не працює на заказ, пише лише для душі. Славу йому склали пейзажі. Пишнобарвний Крим і чарівна затишна Слобожанщина, соковиті й виразні карпатські барвисті краєвиди. Довгі часи у Клапоуха була добра традиція: він разом з дружиною (вправною і завзятою маляркою) винаймав помешкання у Яремчі. І тільки-но зорі збліднуть, подружжя сідало в автомобіль і відправлялося в гори, щоби десь там, подалі від невгамовного галасливого людства, творити легко і радісно, з фотографічною точністю фіксувати красу природи, незбагнену божу красу. Поверталися Клапоухи лише увечері, у стрімких присмеркових сутінках... А тут біля порога їх вже чекають... юрбиться шумливий натовп, - то поціновувачі мистецтв. І, що показово, не тільки з вітчизняними прізвищами. Є серед них і німці, і поляки, і чехи. І щасливі володарі паспортів США з золотими орлами на темно синіх обкладинках. То плем'я колекціонерів. О! ці пани ніколи не стануть покупати біткоїни, - вони знають, у що потрібно вигідно інвестувати.
Не тільки пейзажі...
Не можна сказати, що пан Клапоух спеціалізується на пейзажах. В нього добре виходять і натюрморти, і побутові сценки із життєвого повсякдення. Сам живописець найбільше полюбляє портрет:
... найцікавішим для мене залишається портрет. Щоразу – як уперше: все по-новому...
Як вам, наприклад, оця дівчина з персиками?
Ясна річ, сам пан Клапоух придумав геть інший підпис для цього свого творіння. Але наша назва нам подобається куди більше. Втім творчість Юрія Олексійовича нам імпонує зовсім не підписами... Тож милуємося на картини художника і швидше ходімо далі, - далі звичайно буде.
ГАЛЕРЕЯ КЛИКАБЕЛЬНА