Ніколи знову
Художник Наталя Амірова

Наталя Амірова із Донецька. Довгий час вона жила у Салоніках, - настільки довгий, що в деяких галереях її репрезентують, як художника з Греції. Але ніт, вона українка: мріє, як ми; відчуває, як ми; така ж красунечка...

Вона з тих жінок, що можуть крутити чоловіками, як циган сонцем. Подарує якомусь небозі посмішку і все, - полетів до небес сердега, тільки встигай рахувати: перше небо, друге... сьоме! А, бува, так обпече поглядом, - аж шкіра димить, - ходиш потім увесь в підпалинах, наче об тебе недопалки гасили...

Ніколи не скажеш про що така пані думає, - про тебе; про одну далеку галактику; ні про що, і так то воно їй як найліпше... Ці жінки як незбагенні всесвіти - на невибагливих їх малюнках може з'явитися будь-що, - наврядчи це будуть витончені квіточки.

* * * * *

... ще рік тому я написав би про Наталю Амірову саме такий текст. Але 24-го лютого світ змінився. Ми всі змінилися, - ніколи пані Наталя вже не буде виглядати щасливою, як дівчинка, якій подарували пацьорки... Цей світ вже ніколи не стане таким, як був. І справа не в світі, справа - в нас.