Го-го-го коза
Художник Андрій Потеряйло (Mancino)

Тож, вельмишановне панство, ховайте в шафи всі свої всіх святих скелетики, дівчата і парубки діставайте з бабусиних скринь прадідові свитки та шапки,

всі інші готуйте цукерки,

бо вже скоро підуть від хати до хати вертепи,

і коли завітають до вас треба ж буде чимось віддячити цій веселій галайстрі,

- усім цим козакам, мужикам, циганам, ляхам, жидам, литвинам, -

хіба що без москаля обійдемося,

викреслимо цю облуду з персонажів традиційного дійства,

замість нього хай буде фельд'єгер,

хай гепнеться з неба на головному майдані країни возик і забрьоханий у небесну багнюку злізе з козел втомлений хлопець у пікселі,

скаже:

- Ну що, товариство, пляшіть... Привіз вам радісну звістку.

- Про те, що незабаром Різдво?

- Краще! Цар Ірод іздох у пекельних муках. Бісове військо його розбіглося по болотах... Ми встояли, перемога. Війні кінець.

І вріжуть скрипки й бандури веселу музику.

І загопцюють дівчата.

І ряджені парубки, - усі ці козаки, ляхи, жиди, литвини, - почнуть викаблучуватися та скакати перед громадою.

І за християнською звичкою всі ми кинемось цілуватися та обійматися.

І з тихою посмішкою буде дивитись на всенародне свято втомлений хлопець у пікселі. В чорно-синьому небі моєї змученої країни нарешті зійде перша різдвяна зірка...

І запалає нова зоря.

* * * * *