Біографія
Художник Володимир Орловський
Глава 5
В 1872 році Орловський повернувся з Європи до Санкт-Петербурга і це вже був не той перспективний юнак, який відправлявся у подорож, а зрілий, сформований майстер: добре навчений, ерудований, із широким світоглядом, перфектної кваліфікації, спроможний на будь-що у малярському ремеслі. В грудні того ж року Володимир Донатович подав два пейзажі на виставку Товариства заохочення художників і мав неабиякий успіх, - за картину "Прибій" його відзначили другою премією.
До того ж,
як пригадував Іван Крамськой:
"Лунало багато голосів за те, щоб дати першу премію...",
і це на мою скромну думку є вірною ознакою того, що вже невдовзі людина здобуде право на біографію... саме так:
Бо хтось все життя покладе на служіння імперії, а вона і не помітить його зусиль, хіба що фельдфебель на ротному шикуванні відзначить, як сяють гудзики;
а є особистості, чию присутність у світі не може ігнорувати людство,
про кого не в силах промовчати.
Тож коли звучать на експозиції голоси, і персона на кшталт Крамського про це пригадує, то є неспростовна прикмета: в прийдешні роки неодмінно знайдеться хтось, хто захоче відшукати причину багатоголосся, і вже не кануть у Лету ні дитячі роки художника, ні Тарасові напучення, ні сповнена пошуків світла юність,
Так!
Любо нам згадувати про тебе, пан живописець. Працював ти непогано і срібну медаль отримав заслужено.
Ба більше, - чимало вправних майстрів практикувалися у живописі і про багатьох ми можемо тут сказати, але чомусь не кажемо. А от Орловський... Прокинешся, бува, серед ночі, лежиш задумливий у постілі, а на душі осінь. І якось знічев'я полинеш думками в минуле. Туди, де літо. Туди, де від краю до краю простягся обабіч степ, де милує око мала Батьківщина. І сяє сонце. І зеленіють трави. І череда прийшла до ставу на водопій, і тихо дзеленькають на шиях корів дзвоники... Стоп, кажеш. Які ще корови? Я ж їх тільки на пейзажі у Володимира Донатовича і бачив.
* * * * *
В 1874 році Орловський отримав звання академіка Санкт-Петербурзької Академії мистецтв. Колеги вподобали картини "Болото", "В степу" та "Піски", які експонувалися на Академічній виставці,
- і деякі інші -
чесно кажучи, всі.
Так!
Всі полотна, що виходили з-під пензля художника негайно знаходили своїх палких поціновувачів, і,
що важливо,
поціновувачів грошовитих:
Болота, осока, рідна багнюка, змальовані з бездоганною досконалістю, породжували живий відклик в серцях можновладців; аристократи блакитної крові, підприємці, банкіри, купці-товстосуми, - усяк хотів придбати пейзажик модного живописця,
Володимир Донатович ризикував перетворитися на фабрику з продукування шедеврів,
назавжди загрузнути в трясовині нескінченого, добре оплачуваного самокопіювання,
однак - ми ж пам'ятаємо! - художник не копіїст, а творець,
Орловського тягнуло на натуру, на волю, в Крим...
Саме тому він умовив всевладного конференц-секретаря Академії пана Петра Федоровича Ісеєва відпустити його хоча би на рік за кордон, в Італію.
Барбізонець
О, Італія, чарівний край!
Сонце, море, жінки, вино... цікаво, хоч щось з італійських спокус встиг помітити Володимир Донатович, кинувшись малювати етюди. Щодо жінок та вина не певен, а ось сонце і море - так. Сяяло сонце, пінилось море, грало море усіма барвами від густо-синього кольору до бірюзи... року замало, аби збагнути всю красоту стихії.
Тож коли відведений академічним начальством час сплив, живописець Орловський подав клопотання продовжити термін пансіонерства і, звісно, йому не відмовили,
Президент Імператорської Академії велика княгиня Марія Миколаївна знайшла прохання цілком доречним... бо ж Італія! бог мій, яка чудова земля... 21 липня 1875 року управителька імперського мистецтва продовжила пану художнику відрядження ще на один рік, і ощасливлений маляр попрямував у Францію,
там, біля Парижу, у мальовничому селищі Барбізоні звила кубло колонія пейзажистів так званої барбізонської школи,
новітні романтики,
генерація геніїв, що єдиними тільки фарбами вміла зобразити смуток осіннього вечора чи радість бадьорого ранку,
оце і направився Орловський до колег, не без підстав вважаючи, що як не поділяться місцеві корифеї з приїжджим своїми секретами, то він і самотужки до всього дійде,
і дійсно,
чи то блукаючи в тутешніх закутках,
чи то хильнувши келиха разом з Міллі або, скажімо, із Теодором Руссо і розпитавши про все - про все в довгій дружній розмові,
чи то підгледівши на картинах феноменального Каміля Коро одну особливість,
цитую:
... з півсотні робіт Коро, я побачив три дуже гарні. Малюнка і в них немає, але їм притаманна одна риса, невідома іншим, - це присутність, ну, просто натурального повітря в картині. Між рамою та полотном бачиш насамперед шар живої атмосфери і за ним уже погано намальовані дерева, воду, траву тощо...
оце і є головне, зрозумів Орловський,
прозрів і поїхав додому.
Галерея робіт
Художник Володимир Орловський
ГАЛЕРЕЯ КЛІКАБЕЛЬНА
При оформленні сторінки використані картини художника Володимира Орловського "Опівдні", "Ріка Гнилиця", "Нижній Новгород", "Кисловодськ", "Ставок", "Вид на Україні" та "Трійка в снігу".