Мистецтво та мандри
Привіт!
Цей сайт для тих, хто обожнює мандрувати і від щирого серця любить мистецтво. Для вас саме тут є багато чого цікавого. Ось, наприклад:
Художник Ганна Хомчик
Минули часи, коли в моді було малювання чорних квадратів, справу автопортрета безповоротно віддано на поталу розплодившихся, мов сарана, смартфонів, то що ж залишається живописцю? Коні та котики... це знає кожний творець, пройшовши суворий вишкіл продаж на Андріївському узвозі... Але героїню нашого тексту доля закинула у львівські гостинні обійми, - це ж Європа, це ж зовсім інші традиції: яблучка, виноград, необскубані тушки фазанів, - вишуканий натюрморт з давніх давен знаходив відклик у серці та пустопорожньому череві європейців...
Або ось:
Естонія
Середньостатистичний естонець на три чверті безбожник, на п'ятдесят два відсотки жінка, десь з кінця дев'яностих він почав заповзято розмахувати прапором ЛГБТ, але статистика то штука така: з одного боку - одностатеві шлюби в країні дозволені, а з іншого - за участь у гей-параді вам можуть і ляпаса дати. Тому облишимо статистичні химери:
Якщо цифри, то тільки ті, де ми майже впевнені. Наприклад, територія Естонії складає...
* * * * *
Нові публікації
Ігор Роп'яник
Вервиця з хліба
У грудні стояла у місті мряка, сіре висіло над містом небо, волглим імлистим памороком заволокло принишклі людські оселі і знітилося місто в облозі низьких хмар. По сходах гриміли чоботи, - чекісти вистежували підпілля - і під цівками автоматів виводили з рідних домівок мешканців... рипіли сходи, стогнали сходи, і шибки спустілих осель ще довго тримали в собі відображення зниклих.
У грудні стояла у місті мряка, в імлистім мороці хиріла, гнила зима, а в січні знічев’я випав на вулиці сніг, - веселий, білий, пухнастий сніг, - прийшло Різдво.
Гра з нульовою сумою
Якби б Ользі зустрівся художник, достатньо вправний аби відтворити реальність, то він малював би з неї портрети – прекрасних мадонн з глибокими, наче море, очима.
Якби б її пошлюбив поет, то вона б стала його Музою.
Але вона вийшла заміж чи то за митника, чи то за банкіра, - словом, людину заможну. І допоки той хлоп, не привертаючи зайвої уваги, нишпорив по важливих, чутливих до афішування справах, Ольга з нудьги завела собі галерею, здобула славу амбасадорки мистецтв і сяяла, мов та зірка, на столичному небосхилі, з натхненням і запалом в світських хроніках тріпали її ім’я.
Весна народів
Кінець вісімнадцятого сторіччя, - наче розбурханий вулкан Франція. Білим прапором сповістив гарнізон Бастилії, що не хоче вмирати, але ніхто і ніщо вже не могло зупинити натовп. "На багнети!", - кричали люди і, мов миша на вилах, дригався на багнетах комендант фортеці, і швидко, без зайвих роздумів повсталі вбили всіх офіцерів, і це був тільки початок нової ери.
Щедро лилася кров, летіли тиранів голови, але дехто, - найбільш прудкий - встиг втекти від народного гніву. Людовик XVIII, поточний носій корони, тинявся по задвірках Європи, чигаючи на повернення.
Ігор Роп'яник
Дзвенить ліс сотнями голосів
І дзвенів ліс сотнями голосів, - хтось тьохкає, хтось цвірінькає, хтось глухо вигукує здалеку: «Ку – ку, Ку - ку, Ку - ку».
- О! зозуля, - нарешті впізнавав художник щось знайоме з-поміж пташиного несамовитого гвалту і починав рахувати скільки років життя йому залишилося.
Виходило чималенько…
Із задоволенням сприйнявши цю обнадійливу новину, художник стелив на траву ковдру, на ковдрі розгортав свіжий примірник «Карпатської правди», викладав на газету пляшку води та сандвічі, а тоді вже і сам сідав: вкусить сандвіч, ковтне з пляшки водички і милується, і милується краєвидами.
Німецький союз
Зійшлися народи під Ватерлоо, і билися, і вбивали один одного.
І завалили поля трупами,
і кидалася кавалерія на багнети, і мов снопи під серпом в жнива, лягала піхота під вогнем артилерії,
гриміли пушки, блювали смертю,
нарешті побігли французи,
із тваринним, навіки застиглим в очах жахом тікали недобитки славного війська...
* * * * *
Навігація
Бачить Бог, нікого не хочу образити, але про всяк випадок пояснюю навігацію сайту. У верхньому лівому куточку є кнопка "Меню". Якщо на неї натиснути, виїжджає панель з посиланнями на відповідні розділи. Далі все просто: бажаєш почитати щось про художників, тицькаєш на слово "Мистецтво"; маєш настрій для цікавинок всесвіту, тицькаєш слово "Мандри".
Нижче я виклав опис і посилання на розділи, які є на сайті, - усе тут для тебе, мій любий читач, усе для твоєї зручності.
* * * * *
Мистецтво
Марта Пітчук
Трясця...
Це неймовірна історія.
Лялька стає жінкою... Крізь час, крізь смерть, крізь буревії подій лялька стає жінкою, з плоті та крові, гарячої крові Вільної Батьківщини... люба Ненька моя, Україна.
Від народження, від днів Першотворіння людина була хіба що забавкою, - лялькою, зліпленою з глини, - розвагою Владики небес. Але жінка не тієї вдачі істота, щоб бути іграшкою у чиїхось, навіть божих руках... Вільна. Нескорена. Нездолана. Рідна Ненька моя, Оберег.
Злобні велетні, мстиві карлики, - усі, хто уявляє себе черговим Володарем всесвіту, - знайте, недолюди: немає люті лютішої, ніж у матері на захисті своєї дитини, немає сили сильнішої... Переможемо. Все буде добре. Все буде Україна.
* * * * *
Мандри
Ботсвана
Може, й хотілося би місцевим мешканцям, аби їх Батьківщину згадували як країну, де будують атомні криголами та космічні ракети, але найчастіше у світі про неї кажуть геть інше: "Ботсвана... А що це?". І тільки найбільш ерудовані перепитують: "Ботсвана? Це де?".
Озброївшись мапою та інтернетом, маємо змогу стверджувати: Ботсвана знаходиться на півдні африканського континенту...
* * * * *
Блог
Ніч
Це якби б тебе запросили випити кави, але замість того, щоб поставити на вогонь джезву, включили б якусь музику і похапцем потягнули в постіль. І ти такий сам собі думаєш: «Яка буденщина і нудота». Однак це все-ж-таки краще, ніж ти би сказав: «Почекай, я покурити», відійшов до вікна, а за склом мжичить осінь, і листя летить, наче то не облітають дерева, а йде золотий дощ. А потім чорніє голе гілля і смуток у серці, і якось знічев’я зривається сніг, і сипле, і сипле, і червоніє з-під снігу обледенілий калиновий кетяг. І от вже весна: птахи повертаються з вирію… Ти обертаєшся, а життя вже пройшло. Кінець.
* * * * *
Про пташок та звіряток
Мандрівник Жора
Це Жора.
За паспортом він мав би бути японцем. Але у павучків нема паспортів. Нема і не треба. Бо паспорти - це ж прописка і реєстрація, а павучки геть вільні особи: перед ними весь всесвіт відкрито, куди хочеш туди і йди. Повний безвіз...
* * * * *
PlayList
ADAM. Повільно
Коли замовкне виття сирен, коли ми повернемо тишу і спокій у наші міста, коли ми колись повернемось...
Коли ми повернемось до наших домівок, - до чорної вирви землі, до купи битого каменю, -
Не полишай мене
Не залишай на самотті, у вирві видертих з коренем мрій, у чорних проваллях спогадів
Танцюй!
* * * * *